Серед усіх регіонів України Одеську область можна визначити як острівну, безумовно, в певній мірі метафоричному змісті. Наш регіон багатий на значну кількість островів, однак, самий великий і відомий — Зміїний, повідомляє сайт odesa.name.
Біологи й географи, історики та геологи довели, что територія острову, площа якого становить лише 0,17 квадратних кілометрів, існує з тієї доби, коли Давня Греція засновала тут свої колонії й міста-держави. А в її міфах містяться перші згадки про цю дивовижну та чарівну територію.
Головним об’єктом культурного та туристичного інтересу є 12-метровий маяк, якому цього року виповнюються 180 років. Його було збудовано у 1842 році замість стародавнього храму на честь Ахілла.
Іншими цікавими місцями можна вважати скелі острова, з яких самі відважні мандрівники влаштовують змагання зі стрибків у воду.
Кілька фактів з історії острова
У 1788 році під час російсько-турецької війни (1787-1792 рр.) біля острову розгорнулось протистояння імператорського флоту та кораблів султана. Десятки моряків з обох сторін, чиї судна були затоплені, опинитися на острові. Частина з них померла від спраги; інші потрапили в полон.
У 19-тому столітті за дорученням Османської імперії було побудовано новий маяк. Керівництво робіт здійснив французький військовий моряк, граф Маріюс-Мішель де Пьєрдон.
У 1878 році острів перейшов під юрисдикцію Румунії. Саме у складі цього королевства зазаначена територія отримала назву “Insula Serpilor” (острів Зміїний). Сам же острів за сучасним поділом Румунії на адміністративно-територіальні одиниці належав до адміністративного району Добруджа.
У 1916 році крейсер «Бреслау», що належав Німеччині, союзниці Румунії у добу Першої світової війни, знищив маяк. У 1922 році цей шедевр морської архітектури було відновлено.
Острів Зміїний залишався румунським до 1948 року, поки не увійшов до складу СРСР, який зберіг цю назву.
Після розпаду Радянського Союзу Румунія висунула вимоги щодо повернення острова, який є важливим стратегічним пунктом в акваторії Чорного моря, до її складу. Мотивацію таких вимог стало те, що радянсько-румунський двосторонній протокол 1948 року не ратифікували обидві держави.
Наразі Зміїний є одним із шести островів України, що досі складають предмет юридичного спору.
Два десятки років дослідження острова
В роки незалежності України острів став площадкою для багатьох наукових досліджень, які здійснюються як в царині окремих наук, так і на перетині кількох галузей знання. Після демілітаризації острова у 2002 році до нього привернули свої погляди науковці Одеського університету імені Мечникова.
Першими фахівцями, яким було дозволено вести наукову роботу на острові стали зоологи та ботаніки, хоча окремі співробітники кафедри зоології проводили там свої дослідження ще у 1970-х роках. З того часу матеріали, зібрані на острові, склали окремі розділи низки кандидатських дисертацій, захищених на кафедрі.
У 2002 році на острові було створено науково-дослідну станцію, а ОНУ було надано функції базової наукової організації з виконання програми розвитку інфраструктури та провадження господарської діяльності на острові і континентальному шельфі.
У 2003 році до вивчення острову підключилися ґрунтознавці університету, які започаткували дослідження і картографування ґрунтів і ґрунтового покриву. У 2009–2013 роках вперше в чорноземних ґрунтах острова проведено всебічне вивчення фракційно-групового складу гумусу та основних показників оптичних властивостей гумінових кислот.
Острів та його історія приваблює фахівців-правознавців. Так, професор І.С. Канзафарова була учасником наукового проєкту «Острів Зміїний», в межах якого було досліджено правовий статус території в різні історичні періоди.
