Одеські вчені та їхня роль в охороні навколишнього середовища

Якщо добре подумати, то охороні навколишнього середовища в Одесі відводилася увага вже на зорі її існування. Місто росло в голому степу, наданому на розшматування вітрів. Врятувати будинки, які тут зводилися, могли тільки рослини, пише odesa.name.

Турбота про навколишнє середовище в дев’ятнадцятому столітті

По-справжньому раціональне і, можна навіть сказати, наукове рішення ухвалив градоначальник Одеси 19-го століття Арман де Рішельє. На його кошти з Європи ввозилися різні рослини, а потім дивилися, які їх більш прийнятні для нашого краю. Це були акації, платани, каштани та інші.

По суті, першим екологом Одеси можна вважати Рішельє, хоча він про це і не знав, і не міг навіть здогадатися, що термін “екологія” з’явиться тільки в 1866, а його похідні роками пізніше.

Ще одним екологом, цього разу з наукового погляду, можна вважати друга Рішельє, садівника Дессме – засновника та першого директора Ботанічного саду. Садівник-науковець зробив значний внесок не тільки в озеленення молодого міста, але дбав про те, щоб місто було наповнене приємними ароматами. У садах, на дачах одеситів – скрізь він намагався зробити так, щоб там були троянди.

Новий вимір роботи з охорони навколишнього середовища отримали після того, як в Одесі з’явився класичний університет із його підрозділами, які займалися тваринним та рослинним світом.

Науковий вимір екології

З упевненістю можна стверджувати, що питання екології одразу знайшли своє місце серед важливих наук Імператорського університету, відкритого в 1865 р. З перших днів його життя тут долучав до наукових знань студентів професор І.А. Маркузен. Як випускник Дерптського університету, він першим серед зоологів почав вивчати фауну Чорного моря. На першому з’їзді лікарів-натуралістів Росії, що пройшов у 1867 році, він представив свою доповідь на цю тему.

Серед учнів Маркузен варто особливо виділити Володимира Івановича Шманкевича,

якого вважають фундаторів вітчизняного напряму досліджень з екології водних тварин. У 1875 році у роботі “Деякі ракоподібні соляно-озерних і прісних вод і ставлення їх до середовища” він виклав своє бачення екологічної концепції.

Одним з учених, у роботі якого був присутній екологічний аспект, був Г.А. Боровиків. У студентські роки він провів авангардне на той час дослідження “Ставлення рослин до алюмінію”, за яке отримав срібну медаль. У рідному університеті він пройшов шлях від ботанічного лаборанта

кабінету до приват-доцента. У 1916-1919 роках питання екології містилися у його спецкурсі “Біологія рослин” та були сусідами з такими важливими розділами як геоботаніка, особливості розвитку сільськогосподарських культур.

Екологічна тематика університету імені Іллі Мечникова

Дослідження в галузі екології склали одну з численних наукових турбот університету, яка стала згодом носити ім’я І.І. Мечнікова. Формально Мечников був екологом. Але він працював у галузі вірусології, а свої знання застосовував для охорони здоров’я людей. А що може бути дорожчим за здоров’я людини або, інакше кажучи, її особисту екологію!

У наші дні питанням екології, які турбують увесь світ, присвячено роботу багатьох підрозділів. Наприклад, в університеті імені І.І. Мечникова є кафедра неорганічної хімії та хімічної екології. Тут наукова та навчальна діяльність організована з урахуванням тісного взаємозв’язку двох напрямків: неорганічна хімія та хімічна екологія. Цим обумовлений широкий спектр загальних та спеціальних дисциплін, які розроблені на кафедрі.

Слід зазначити, що особливе місце питання екології займають у роботі кафедри економічної та соціальної географії. Вона стала першим університетським підрозділом, який першим утвердив аспект своєї діяльності на стику двох наук екології та географії. У 1996 р. вийшов навчальний посібник А.Г. Топчієва “Геоекологія: географічні основи природокористування”, яке стало одним із перших підручників з нової дисципліни.

1994 року при геолого-географічному факультеті було відкрито Південну філію Інституту агроекології та біотехнології української Академії наук. Загальне керівництво процесом керував академік Г.І. Швебс. Цей вчений створив монографій “Географічні основи регіонального природокористування в Україні”, за який став лауреатом Державної премії.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.