Тарутинський степ – ландшафтний заказник місцевого значення, розташований на широких теренах Болградського району. Тут розташована одна зі значних ділянок степової екосистеми, що збереглася до наших днів.
Площа заповідної зони, створеної 26 квітня 2012 року за рішенням Одеської облради, становить 8 тисяч га.
Територія має особливий ареал, в якому зберігаються рідкісні види степових птахів та південних степових мишей, популяція яких у заповіднику є однією з останніх в Україні.
Метою створення заказника став захист степової екосистеми, що збереглася, з типовою рослинністю, включаючи типчак, «ковила» і деякі ділянки природних пасовищ. Серед поширених тут тварин майже 40 видів занесено до Червоної книги України. Більше на odesa.name.
Співпраця із заповідником “Асканія-Нова”
У рамках охорони рідкісних тварин та збільшення поголів’я інших видів у січні 2022 року у “Тарутинських степах” оселилися 20 куланів. Ці родичі звичайних коней та ослів були продані знаменитим на весь світ заповідником “Асканія-Нова”, директор якого Віктор Шаповал вважає, що заповідник-донор ніяк від цього не страждає. Куланів там понад сотню. При цьому досить активно поповнюють своє потомство.
Мета співпраці заповідника та заповідника – створення у дельті Дунаю вільного стада куланів, яке зможе вести самостійний спосіб життя. Надалі – довести поголів’я куланів до 250-300 до 2035 року. Це – перші кроки по поверненню тварин у дельту Дунаю, де вони вдосталь жили два століття тому.
Перша партія куланів надійшла на Одещину ще у травні 2021 року. Звірі чудово прижилися на новому місці та вже восени того ж року підопічних випустили на волю, до степу. А перше потомство в новому середовищі кулани дали в середині травня поточного року.
Популяція бабаків
На початку червня із заповідника прийшла ще одна радісна звістка. Там набирає сили населення бабаків, які зникли звідси повністю близько сотні років тому. На сумний результат вплинули безладне полювання на цього звіра, а також надто активне землеробство. Ковильні степи зазнали оранки під зернові культури, що призвело до руйнування екосистеми.
У 2020 році заказник прийняв до себе невелику групу симпатичних гризунів: трьох самців та п’ятьох самок. Нові поселенці добре адаптувалися до нових умов. Їх можна побачити біля нір. Вони стоять на задніх лапах, повертаються на всі боки й голосно пищать. Так вони спілкуються з іншими членами їхнього невеликого колективу.
Відновлення популяції бабака є частиною масштабного проєкту відродження дикої природи Тарутинських степів. У цьому важливу роль відведено бабакам, які є важливим регулятором позитивного впливу на ґрунти та підземні води. Річ у тому, що вони здатні виривати нори, що досягають часом до 20 метрів у довжину і до трьох – у глибину.
Зазначається, що повернення бабаків на батьківщину предків стане гарним стимулом до збагачення біорізноманіття даного ареалу. На щастя, є люди, які допомагають цьому. А тварини, кулани, бабаки, багато інших, продовжують звичайне життя, мирне.
