Курорт Куяльницького лиману початку 20-го століття

Коли на зміну 19-му наступало століття 20-е, місто на півдні імперії і на північному заході Чорного моря продовжувало свій розвиток прискореними темпами. Тут було все й усьому знаходилось місце: від виробництва верстатів та обладнання до авангардних на той час методів лікування. Далі на odesa.name.

Історія створення курорту

Справжнім медичним дивом називали тоді Куяльницький лиман: на березі водойми, всього за якихось 13 кілометрів від самої Одеси, розташувався однойменний курорт. У той період ця місцевість була у розквіті, а прийняти лікування від різних хвороб приїжджали пацієнти як із самої імперії, так і з-за кордону. Курорт наш був нічим не гірший за Баден-Бадена або, скажімо, французький Руайян. Проте європейців сюди притягував клімат, морське повітря та палюче сонце Півдня.

Своєю появою та доказом права на існування курорт завдячує відомому вченому Ерасту Андріївському. У 1830-х роках, досліджуючи лікувальні властивості рапи та мулу, він переконав міську владу створити лікувальний заклад. Так на березі Куяльницького лиману з’явився один із перших у Російській імперії курортів. Згодом на ньому з’явилися стаціонарні будови з каменю. Довгий час лиман називався Андріївським.

Новий виток у розвитку лиману, як місця, де можна упорядкувати здоров’я, принесли 1890-1900-ті роки. У цей час керівництво міста і губернії, на теренах якої був Куяльник, знову вирішило використовувати його властивості для оздоровчих заходів.

Як проїхати на лиман?

У довідкових матеріалах того періоду ми знаходимо докладну інструкцію про те, як дістатися лиману. Люди, які бажали випробувати на собі цілющі властивості лиманського бруду, могли подолати 11 верст, які відокремлювали курорт від Одеси, залізницею. Зазначимо, що це задоволення коштувало досить дорого – 30 копійок у вагоні 1-го класу та 10 копійок – 3-го класу. Пасажири розпочинали свій шлях від станції “Одеса-порт”, що знаходилася в районі вулиці Приморської. Маршрут поїзда був прокладений вздовж узбережжя, і кожен пасажир мав нагоду милуватися морем, щоглами та трубами суден, що стояли на рейді.

У районі передостанньої станції “Старий Куяльник” дорога повертала прямо до берега лиману.

Курортники виходили з вагонів і прямували до грандіозної будівлі, зведеної у стилі павільйонів з критими галереями. Приміщення, залиті природним світлом, вирізнялися зразковою чистотою.

Про ціни на курорті

Курорт приймав людей з 15 травня до 1 вересня, а самі процедури проводилися з 6 до 18 години. Лікувальний простір було поділено на 2 класи рапових та грязьових ванн. У першому класі було 16 ванн, у другому – 32. Ціни на лікувальне обслуговування в таких ваннах коливалися від 50 копійок до 2 рублів, залежно від класу та виду грязі.

Але це ще не все. Кожен відпочивальник міг зупинитися на деякий час у мебльованих кімнатах курорту. Як правило, тарифи встановлювалися на пів сезону та становили від 50 до 75 рублів. Вартість комфорту залежала від зручностей. До послуг, що надавались, входили обіди вартістю від 60 коп. до 1 карбованця.

До послуг відпочивальників був також оркестр, який грав двічі на тиждень; для них організовувалися аматорські театральні вистави, концерти та танці. Тут, говорячи сучасною мовою, було включено все, тобто люди за розваги не платили.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.