Через глобальні зміни клімату значно страждає природа всієї країни та екосистема того чи іншого регіону, зокрема, пише odesa.name. Так, серед одеситів уже майже стали традицією розмови про те, що Одеська область перетвориться на субтропіки чи напівпустелю. Жарти жартами, проте наш регіон періодично страждає від жорстокої посухи. Найяскравіше це позначається на посівах зернових. З цієї причини в Одеському селекційно-генетичному інституті багато років займаються адаптацією сільгоспкультур до різних кліматичних катаклізмів.
У нашому матеріалі, з посиланням на odessa-life.od.ua ми розповімо про це докладніше, а також про те, чи можна розглядати селекцію як порятунок від посухи в Одеському регіоні.
Оптимальний метод
За словами В’ячеслава Михайловича Соколова, який очолює згаданий одеський інститут, сортова генетика є найбільш оптимальним способом боротьби з посухою. Тому в генетичному відділі Одеського селекційно-генетичного інституту створюють та вивчають вихідний матеріал для рослинної селекції, наділяючи його низкою ознак та стійкістю до захворювань. Виявлення таких хвороб відбувається за допомогою молекулярних досліджень у вигляді ПЛР-тестів, що також розроблені на основі генетичного аналізу.
Після цього починають відбирати дослідні рослини в природних умовах. Для цього виділяють спеціальну ділянку на території інституту.
За словами вченого, для того щоб вивести сорт, необхідно від десяти до п’ятнадцяти років. Адже щоб отримати оптимальний варіант, потрібно багато займатися лабораторним схрещуванням.Після цього відбувається відбір трьох-чотирьох поколінь, які мають різні ознаки. Вони знову схрещуються для отримання нових поєднань, необхідних кращого варіанту. Тому експериментальні рослини можуть утворювати багато різних видів.
Поява унікальних сортів
Селекційна робота – багаторічна та копітка. Адже селекціонери створюють не один сорт: генетик зайнятий трьома-чотирма напрямками та численними схрещуваннями. Крім того, цей процес, як правило, виявляє нові дослідні лінії, що призводять до того, що з’являються цікаві сорти.
Саме таким чином було виведено пшеницю “Одеська-16”. Йдеться про морозостійкий до посухи сорт. Крім цього, йому властиві високі хлібопекарські якості. А своїм походженням він зобов’язаний степовому злаку, який боїться посухи.
Те, чого потребує Одеський регіон
На думку Соколова, найсерйозніший спосіб протидії посусі представлений сівозміною. Вчений вважає, що Одеський регіон потребує зміни концепції сільського господарства. Так, ми потребуємо відновлення культурного чергування, яке допомагає сприятливо поєднувати різні культури. Адже часом один сорт виступає в ролі “санітара” для іншого.
Однак, після того, як був засіяний соняшник, у тому, щоб засіяти інші культури, немає жодного сенсу. Тому що ця рослина наділена глибоко проникаючою стрижневою кореневою системою. І протягом цілого літа вона живиться вологою із ґрунту. Але колись вчені рекомендували відводити під соняшник близько десяти відсотків посівної площі. А сьогодні цей показник становить тридцять відсотків. Як результат – ми страждаємо від того, що орний шар масово висушується, і потім там неможливо щось посіяти.
“Оливкові” соняшники
В Одеському селекційно-генетичному інституті створюють нові гібриди соняшникових сортів. Їм властивий змінений жирокислотний склад, що нагадує оливкові плоди. Тому цілком можливо, що ми зможемо зайнятися виробництвом оливкової олії.
Про кукурудзу
Щодо кукурудзяних посівів, то за словами В’ячеслава Михайловича, вони стали дуже малозначними. Колись кукурудзу переважно використовували під силос. Проте кількість корів в Одеському регіоні значно зменшилась, на відміну післявоєнного часу. Так, раніше в Біляївському районі Одеської області велика рогата худоба становила загальну кількість близько тридцяти трьох тисяч голів, але поступово ця цифра зменшилася до двох тисяч. До речі, це спричинило те, що на одеських полях практично не можна зустріти добрива органічного характеру.
Оновлення сільськогосподарської галузі
Сівообіг потребує якісної обробки ґрунту. Світові аграрії успішно використовують поверхневу оранку, яка дозволяє зберегти ґрунтовий вологообмін.
В’ячеслав Соколов додає, що одеським аграріям необхідно зайнятися розробкою оптимального варіанту під кожну ґрунтово-кліматичну зону, виходячи з того, наскільки глибокий там чорноземний родючий шар. Адже північні райони Одеського регіону мають землі, які дуже відрізняються від розташованих на території південних районів нашої області.
Щоб оновити сільське господарство, на думку Соколова, потрібно створювати ферми та кооперативи. Вони одночасно повинні займатися виробництвом, переробкою та продажем. Крім того, ними могла би бути створена певна продовольча галузь, яка б забезпечувала вирощування культур не для імпорту, а для внутрішньодержавного споживання.
Окрім цього, з боку держави мають надходити дотації на культури, які потрібні українському споживачеві. А поки що в нас відбувається справжня торгівля ресурсами. Адже вивозиться майже п’ятдесят мільйонів тонн зернових, в той час як така ж кількість добрив не купується. Таким чином, ми спостерігаємо вивезення родючості. І посуха, як ви розумієте, тут абсолютно ні до чого.
Історичний екскурс
Територію Селекційно-генетичного інституту справедливо можна назвати заповідником. Адже там зустрічаються зразки справжнього “сталінського ампіру”. Зокрема, біля входу до інституту можна побачити бюст Івана Мічуріна, який був культовим радянським селекціонером.
Інститут був створений у 1895-тому, коли Одеса обзавелася полем для проведення агродосліджень.
1912-й ознаменувався відкриттям селекційного відділу, який був очолений Андрієм Сапегіним, доцентом Новоросійського університету. Пізніше відділ став інститутом, який у 1934-тому набув статусу загальносоюзного. Протягом усієї історії інституту траплялося чимало злетів та падінь. Однак, одне залишалося незмінним – цей заклад завжди був потрібен державі. Навіть у воєнні та повоєнні роки інституту вдавалося займатися виведенням посухостійких пшеничних сортів, які були справжнім порятунком для країни в період голодного 1921-го. Окрім цього, пшениця доволі успішно експортувалася.
Сапегіним першим почали проводитися експерименти, які стосувалися обробки рослин за допомогою рентгенівських променів. Це призвело до того, що поля інституту були заповнені пшеничними радіомутантами, яким були властиві “правильні” відхилення.
1929-й ознаменувався приходом до інституту майбутнього “народного академіка” Трофима Лисенка. Йому вдалося довести те, що кукурудзяні посіви можна перенести на поля Далекої Півночі. А одеські колгоспники, з легкої руки цього вченого, зайнялися розведенням бавовни. Щоправда, цей процес виявився доволі непростим. Тому аграріям Одещини знадобилась допомога східних колег, які приїхали до нашого міста, щоб ознайомити одеситів із секретами вирощування бавовни. Втім, варто зазначити, що незважаючи на великі труднощі з вирощуванням цієї рослини, одеським аграріям вдалося досягти появи нового бавовняного сорту, який назвали “Одеський-1”.
Фото: odessa-life.od.ua, УСІ
