Вивчення ґрунтів північного ареалу Чорного моря почалося ще у першій половині дев’ятнадцятого століття, набуло розвитку з утворенням в Одесі класичного університету і 1865 році. Дослідження і цьому напрямку виконувались на кафедрі агрономії й лісівництва. При кафедрі біології було відкрито кабінет і лабораторію агрономії. Вчені того часу вивчали родючість ґрунтів регіону, процеси вітрової ерозії, залежність товщини ґрунтового профілю від висоти місцевості. Вони брали участь в упорядкуванні ґрунтових карт, зокрема Херсонської губернії (в її складі була Одеса). Більше на odesa.name.
Професор Танфільєв – засновник ґрунтознавства нашого регіону
В 1905-06 роках в університеті взяли старт систематичні дослідження ґрунтів, що дало поштовх до розвитку ґрунтознавства із приходом до університету професора Г.І. Танфільєва. Це був дуже відомий фахівець, один із засновників галузевого часопису “Ґрунтознавство”. Вже в Одесі під Гаврила Івановича у 1906-16 роках біло проведено вивчення ґрунтів і укладено 10-верстові (1:417 000) ґрунтові карти тодішніх Харківської, Київської, Херсонської і Подільської губерній. Потім ці матеріали було використано використані для складання 25-верстової карти ґрунтів території Української республіки радянської доби. Вважається, що саме Танфільєв став засновником краєзнавчого, ґрунтово-геоботанічного та інших напрямів науки.
Після Жовтневої революції 1917 року Г.І. Танфільєва обрали очолювати кафедру географії та геології Інституту народної освіти, в який було переформатовано університет. В цей період він був першим, хто встановив закономірності поширення чорноземів на території Одеської губернії.
У 1918–1926 роках Танфільєв очолював відділ природничо-історичних досліджень Одеської обласної сільськогосподарської станції, на базі якої потім було утворено Всесоюзний селекційно-генетичний інститут.
Вчення про ґрунти на службі в одеського господарства
Разом із професором Танфільєвим в нашому університеті з 1906 по 1917 рр. працював вчений-ґрунтознавець, агрофізик і гідрогеолог професор О.Ф. Лебедєв. Цей фахівець був першим, хто почав оригінальні дослідження з гідрології та гідрофізики ґрунтів.
В Одесі Лебедєв почав працювати над темою, яку не залишив упродовж всього життя: роль пароподібної води в режимі ґрунтових вод. Він став першим, хто довів існування конденсації водяної пари в ґрунтах і гірських породах.
У 1912 році вчений також довів, що ґрунт додатково зволожується шляхом конденсації пари, яка походить з атмосфери або з глибших шарів ґрунту; а в 1918-му вперше з’ясував закономірності пересування водяної пари. В 1928 році матеріали вченого стали основою для розвитку його теорії утворення ґрунтових вод. Він розробив спосіб боротьби з просочуванням води з каналів за допомогою торф’яно-піщаних екранів.
Слід додати, що дослідження та відкриття О.Ф. Лебедєва цікавили академіка В.І. Вернадського, який багаторазово посилався на них у своїй праці “Історія мінералів земної кори”. Він також дав високу оцінку наукової діяльності свого одеського колеги.
Одним із провідних вчених нашого регіону, які досліджували ґрунти, був професор О.А. Веріго. Перш за все, цей знавець відомий тим, що сприяв своїми хіміко-аналітичними дослідженнями природних вод початку спорудження на Дністрі водогінної станції. Його дослідження піщаних ґрунтів Пересипу довели їхню придатність для очищення каналізаційних вод, що дозволило створити в Одесі перші у Росії поля зрошення.
Коло його інтересів охопило води й грязі одеських лиманів, які він почав вивчати у 1877 році. Його праця допомогла знайти в одеських лиманах цілу низку корисних для профілактики та відновлення здоров’я людини речовин: сірку та деякі її сполуки, аміак і амонійні солі органічних кислот.
Вчені-ґрунтознавці другої половини дев’ятнадцятого – першої чверті двадцятого століття створили міцні основи для подальшого розвитку науки. Використовуючи Їхній досвід, фахівці продовжили вивчення ґрунтів на всьому просторі одеського регіону, в тому числі в найбільш віддалених куточках області, включаючи острів Зміїний.
