Археологія як наука знаходить свою місію у розкритті і вивченні тих давніх і загадкових подій, які утворюють основу сучасного суспільства. Одеський регіон не залишається осторонь від археологічних звершень у клопітливій роботі науковців. Ольвія, Тіра, Усатове – ці місця об’єднує не тільки вагома історія у минулому, а й спільна команда дослідників. Один з них одеський науковець Болтенко Михайло Федорович. Пропоную більше дізнатися про його життя та дослідницьку спадщину. Більше на odesa.name.
Життєпис
Народився Михайло Федорович у 1888 році в місті Осовець Гроденської губернії, нині Підляське воєводство Польщі. До 1907 року навчався у 2-й одеській гімназії. В 1912 році закінчив історико-філологічний факультет Новоросійського університету (Одеський національний університет імені Іллі Мечнікова). З 1909 року почав працювати в Одеському історико-археологічному музеї.
За інформацією українських бібліографів, в 1921-1923 роках викладав в Одеському інституті народної освіти. Болтенко був одним із засновників Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (ВУНАС). Вона існувала у період з 1926 по 1930 роках. Після цього Михайло Федорович три роки був директором Одеського історико-археологічного музею. У січні 1934 року був заарештований і засуджений на 5 років перебування у виправному таборі. Після звільнення Одеси у 1939 році повернувся в місто і до серпня 1941 року працював в Одеському державному університеті старшим викладачем та консультантом в історико-археологічному музеї.
У роки Другої світової війни евакуювався за кордон, де працював у колгоспі та вчителював. У майбутньому саме досвід роботи в різних країнах світу допоможе Болтенку проводити історичну наукову діяльність в рідній Україні. Одним з відомих закладів освіти, які стали науковим домом археологу є Одеський університет на сході Туркменістану в місті Байрам-Алі. В роки війни навчання відбувалося одночасно і в Байрам-Алі, і в Одесі. 8 квітня 1944 року рішенням Вченої ради університету Болтенко здобув науковий ступінь кандидата історичних наук, а у листопаді цього ж року йому надали вчене звання доцента по кафедрі загального мовознавства. У 1946-1947 роках завідував кафедрою стародавньої історії та археології. Згодом Болтенко остаточно повернувся до Одеси. Помер у 1959 році. Реабілітований у січні 1990 року.
Професійна діяльність
Був учасником розкопок давньогрецького поселення на острові Березань, античних міст Ольвії та Тіри. Проводячи розкопки у 1924, 1927, 1928, 1930, 1931 та 1933 роках на місці античних руїн Ольвії, виявив середньовічне поселення 14 століття. Дослідив пам’ятки на острові Березань у Чорному морі, завдяки чому довів гіпотезу про заселення острова ще до заснування давньогрецьких поселень, відкрив там давньоруські пам’ятки 10-13 століть, що підтверджують важливу роль острова в історії Київської Русі.
Усатівське поселення
Також Болтенко є першовідкривачем так званої усатівської культури епохи енеоліту, що існувала між 3500 і 2000 роками до нашої ери на території сучасного півдня України, Румунії та Молдови. Відкриття відбулось під час самостійної польової роботи та дослідницької роботи археолога у 1921 році. Село Усатове знаходиться на території Біляївського району Одеської області. Усатівську культуру вважають гібридною, що поєднує риси як хліборобської пізньотрипільської, так і ямної культурно-історичної спільноти, яка прийшла їй на зміну.
“Генетичною основою стали трипільські племена, які взаємодіяли з іншоетнічними групами – носіями майкопського культурного субстрату і давньоямної культури або сформували нове етнічне утворення з яскраво вираженими степовими елементами”, – наголошується в одній з робіт Болтенка, присвячених усатівцям.
Загалом на березі Хаджибейського лиману було розкопано 18 курганів із кромлехами (кам’яними плитами), два безкурганних могильники та поселення – на Шкодовій горі. Ще одне поселення, з оборонним ровом, і могильник виявили в Маяках.
У похованнях археологи знайшли мідні кинджали, сокири, шила, глиняний посуд, у поселенні – вироби з кременю (ножі, проколки, вістря), кам’яні зернотертки, ткацькі пряслиця, уламки кераміки з орнаментом, глиняні культові вироби, фігурки жінок і тварин, грузила і кістяні рибальські гачки. Вважається, що усатівці були осілими скотарями та рибалками, землеробство великої ролі в їхньому житті не відігравало.
Болтенко разом з Андрієм Драгоєвим провів дослідження керамічного матеріалу з розкопок Ернста фон Штерна біля села Петрень. Також Михайло Федорович займався питаннями етнології народів східної Європи, порівнював давні письмові історичні джерела з археологічними та лінгвістичними знахідками. Його роботи зробили великий внесок у вивчення та збереження української культурної спадщини.
Видатний одеський археолог виділяється серед тих, хто з натхненням та відданістю присвятив своє життя пошуку та відновленню історичних артефактів. Ім’я Михайла Болтенка стало символом якісного дослідження і проведення розкопок Одеської області та півдня України.