Чума, холера, сказ, віспа та тиф – всесвітньо відомі інфекційні хвороби, що підірвали імунітет людства. Довгий час захворіти на них означало отримати путівку в останню путь. Одесити як ніхто інший знайомі з епідеміями завізної чуми та віспи. У боротьбі на захисті одеситів працював тоді ще не дуже відомий, але талановитий епідеміолог та мікробіолог Микола Гамалія. Ця людина зробила феноменальні внески в розвиток подолання проблем імунітету, дезінфекції та лікування епідеміологічних захворювань. Пропоную ширше ознайомитись з постаттю та досягненнями одесита. Більше на odesa.name.
Довідка про науковця
Гамалія Микола Федорович народився 17 лютого 1859 року в Одесі. Походив з давнього українського козацько-старшинського роду Гамаліїв. Як і більшість відомих науковців того часу, Микола Федорович закінчив Новоросійський університет (нині Одеський національний університет імені І. Мечникова). Це сталося у 1880 році й вже за три роки Гамалія був випускником Петербурзької військово-медичної академії. Після отримання вищої освіти повернувся в Одесу, де почав працювати у лікарні відомого українського інфекціоніста та епідеміолога Йосипа Йосиповича Мочутковського. Саме в цій лікарні Гамалія почав свій професійний шлях. Він став одним з основоположників вивчення української бактеріології.
Микола Федорович автор більш ніж 300 наукових робіт, що досі вважаються одними з найточніших у сфері епідеміології. Вагому частину з них присвячена вивченню таких захворювань як сказ та холера. У другій половині XX століття було опубліковано зібрання наукових праць дослідника. Об’єм склав шість томів.
Лікарська та дослідницька справа була сімейною діяльність родини Гамаліїв. Його дід Михайло Гамалія був відомим лікарем та статським радником XVIII століття. Михайло Леонтійович створив та опублікував першу в Російській імперії монографію про гостре зоонозне інфекційне захворювання сибірку.
Розвиток вакцинування
Вчений Гамалія був фундатором та популяризатором інтенсивного методу вакцинації. Його розробка відбулася у Парижі в дослідницькій лабораторії одного з батьків світової медицини Луї Пастера. Микола Федорович понад рік вивчав методику приготування вакцини та варіації її введення. Разом з Пастером вони створили й втілили у життя план дій щодо боротьби з епідеміями в польових умовах. До науковців приїжджали хворі на сказ з усього світу і ставали предметом їх дискусій.
Гамалія пропагував метод практичного застосування вакцинації як найрезультативніший варіант лікування. Він пропонував створювати станції вакцинування прямо в містах, що поглинула епідемія. Пастер не погоджувався з одеситом та вважав що пункти вакцинування небезпечні та неефективні. Головною проблемою Луї Пастер вважав недостатню стерильність, яка може спричинити дискредитацію самої вакцини. Ще француз був переконаний що неважливо у який період часу після інфікування вводити вакцини.
Після експериментів та кількох вдалих дослідів Гамалія повернувся до Одеси, де разом з Іллею Мечніковим відкрив міську лабораторію. Там він продовжив роботу над лікуванням сказу. Спочатку науковець вакцинував кролів та мишей. У 1886 році відбулося відкриття Одеської бактеріологічної станції. Вона стала першою такою установою в Російській імперії та другою у світі. Трійка засновників: М.Гамалія, І.Мечніков та Я.Бардахов. Щоб станція відкрилась саме в Одесі посприяв Луї Пастер.
На цій станції здійснили першу вакцинацію людей проти сказу в Російській імперії. Результати вражали: за три роки діяльності вакцинували півтори тисячі людей за нагальною потребою. Відсоток смертності становив 2,5%, та згодом знизився до 0,61%.
Одеська станція рятувала не тільки людей, але й репутацію науковця. У 1887 році проти Луї Пастера почалися розслідування та дискредитація здобутків його діяльності. Тоді Микола Гамалія почав свою п’ятирічну визвольну роботу над порятунком репутації француза. Головними аргументами були позитивні результати Одеської станції вакцинації.
Інші відкриття науковця
У 1894-96 роках мікробіолог описав явища гетероформізму бактерій, яке випередило офіційне відкриття L-форми вченої Клінебергер-Нобель.
Під час перебування в Одесі у 1899-1908 роках Микола Федорович вивчав роль корабельних пацюків у поширенні інфекційних захворювань. Також він керував протиепідемічними заходами у період спалаху чуми в місті. Головним новаторством протичумної діяльності була всеосяжна дератизація, яка виявилась дуже ефективною. Після рідного міста Гамалія допомагав вести боротьбу з холерою на півдні Росії.
Одним з важливих наукових відкриттів Миколи Федоровича є доведення, що епідемічний висипний тиф передають людям воші.
Частіше всього інфекційна хвороба приходить швидко і складно для організму. Коли ми відчуваємо недомагання, то одразу біжимо до лікаря чи в аптеку. Але цього всього могло б не бути, якби не наукова діяльність нашого земляка. Гамалія Микола Федорович – приклад всесвітньо важливого талановитого одесита!