Історичне місце: ретроспекція та сьогодення парку Шевченка

Одеський парк Шевченка — найбільший в місті. І також один з найцікавіших, як в історичному плані, так і в питанні пропонованих розваг. Його щодня відвідує величезна кількість одеситів і одеситок, а також гостей міста, але далеко не всі замислюються про те, наскільки цей парк насичений історією. Отже, про минуле та сьогодення одного з кращих парків Одеси розкаже odesa.name.

Кладовище минулого

Після захоплення Хаджибея (про який докладніше можна почитати тут) військами російської імперії в 1795 на його місці виросла фортеця. Простояло спорудження недовго: незабаром загарбники і військові просунулися далі на захід, і фортеця просто стала не потрібна.

Від неї залишилася лише аркада і башточка, які тепер є однією з визначних пам’яток Перлини Чорного моря. Ще залишився курган.

Це місце, раніше населене багатьма етносами, запустіло, і нова влада розбила там карантинний двір: по суті, колись квітуче поселення і в минулому багатовикористовувана торгова точка перетворилася на чумне вогнище, місце позбавлення волі та похмуре, недоглянуте кладовище, де знаходили свій останній притулок люди , чиї імена вже неможливо згадати.

Парк минулих століть

Покинута територія отримала нове життя: якщо звернутися до історичної документації, ще в 1840 році було заплановано розбити на цьому місці парк, як було зазначено в планах знаменитого архітектора Франческа Боффо, який у свою чергу був одним з найзнаменитіших майстрів своєї справи в Одесі. Кріпосний сад — так і називалося це місце — отримав кілька нових зелених насаджень, але парком став лише через багато років.

Офіційно парк постав перед одеситами і одеситками тільки в 1875 році. Він отримав нове ім’я і став називатися Олександрівським: в честь імператора Олександра II, який посадив у ньому дуб. Нагадуванням про візит імператора також є Олександрівська колона на пагорбі (яка чи не канула в лету в 2000-х роках, бо з-під неї вимилися ґрунти, вона нахилилася, та й в цілому горбок був недоглянутий; втім, історичну пам’ятку вдалося зберегти).

Незабаром парк став досить популярним місцем для романтичних променадів і освіжаючих прогулянок. Воно й не дивно: з одного боку його обрамляли будинки аристократів й інтелігенції, а з іншого розкинулося безкрає море.

Стежками кріпосного саду прогулювалися такі знамениті діячі та діячки культури, як одна з найзнаменитіших одеситок і акмеїсток Анна Ахматова, король української та російської класичної містики Микола Гоголь, основоположник російського романтизму в поезії Василь Жуковський, майстер зображення людських пороків Федір Достоєвський і, звичайно, знаменитий Олександр Пушкін, приїздом якого так пишається Одеса.

Парк сьогодні

Тарасу Шевченку парк присвятила радянська влада, і так все і залишилося. Біля входу в парк з боку історичного центру височіє масивний пам’ятник одному з найзнаменитіших діячів України, який безмежно любив свою країну.

Функціонал парку помітно підвищився: тепер це не тільки шедевр паркового мистецтва, а й місце для всіляких культурних розваг. По-перше, на території парку розташований Зелений театр, який із завидною частотою стає хабом проведення як грандіозних концертів видатних українських і зарубіжних артистів, так і музеєм під відкритим небом за часів арт-виставок, а також платформою для різних творчих акцій.

В іншому кінці парку стоїть парк розваг, де встановлене ​третє за висотою в Україні колесо огляду, адреналінові американські гірки та інші атракціони, а неподалік від нього, в серці парку розташована одеська обсерваторія, де працювали талановиті вчені. Також зовсім поруч з парком є ​​дельфінарій і, звичайно, вихід на пляж Ланжерон. Це не кажучи вже про велику кількість пам’яток історії, як та ж Олександрівська колона або Алея слави.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.