Коли відбулося перейменування Хаджибея в Одесу, географічні карти також були в деякій мірі змінені – замість Хаджибейськоі затоки з’явилася Одеська. Але назвою “Одеса” не було здійснено повне викорінення топоніму “Хаджибей”. Він є і в наші дні.
Наш матеріал, з посиланням на 048.ua, якраз буде про минуле цього знаменитого одеського лиману.
Сольові історії
Хаджибейському лиману, як і його сусідові – Куяльницькому, в минулому судилося мати відношення до видобутку солі, яка в ті часи була дуже цінним продуктом. Вона вивозилася в Східну Європу, а точніше на територію її найвіддаленіших районів.
Через сіль люди відправлялися в довгий і дуже непростий шлях, нерідко піддаючи себе серйозній небезпеці у вигляді татарських нападів.
До наших днів дійшли документи, в яких йде мова про сольовий видобуток в лиманах Одеси.
За цими даними в 1540-ому, коли землі на Північному Причорномор’ї були зайняті татарським народом, з дозволу хана польські і литовські купці отримали можливість вивезення солі з території “Качібнева” за сплату відповідних зборів, звичайно.
До речі, назва Хаджибея мала дві варіації – слов’янську (трохи перекручену) і татарську. Виходячи з першої варіації Хаджибей називався Качібневом, а з другої – Гаджибеєм.
Але під обома варіантами мається на увазі одне й те саме поселення і лиман.
У 1578-мому Хаджибейський лиман і його береги були описані королівським посланцем Стефаном Баторія.У своєму описі він також згадав про наявність тут солоних озер, і про випадки багатьох конфліктних ситуацій, причиною яких була та ж сіль.
Документ від 1774-того містить інформацію про те, що козацьким кошовим також було висловлено прохання про дозвіл взяття солі в лиманських водах.
Роль Пересипу
У середині дев’ятнадцятого століття Хаджибей перестав бути сольовим постачальником, і набув популярності, завдяки своїм лікувальним грязям.
Лиман, який колись був чорноморською мілководною затокою, став озером вузької і витягнутої форми.
У минулі часи в ці води могли зайти великі морські кораблі. Доказом цього є важкі якорі, які були виявлені на лиманському дні.
Згодом лиманська зона від морської була відокремлена Пересипом.
Історики припускають, що він був утворений приблизно сімсот років тому.
Але найменування “Пересипу”, як мікротопоніму вперше було вказано в документації п’ятнадцятого століття.
Цікаво, що Пересип згадується навіть королем Карлом XII. У 1709-тому король зі своїм військом втік на територію Бессарабії. По дорозі шведи і “познайомилися” з Пересипом.
Ближче до наших днів
До кінця 20-тих рр. дев’ятнадцятого століття лиманське узбережжя було прикрашено гарним парком, де був ставок з лебедями. Ставок був оснащений мальовничим острівцем, де росли плакучі верби.
А в другу половину дев’ятнадцятого століття цій території довелося стати місцем, де розташувався перший лікувальний заклад.
Фото : 048.ua
