У 1866 році в Одесі, на базі Імператорського університету була створена гідрометеорологічна обсерваторія, яка почала свою роботу з невеликого обсягу метеорологічних спостережень, які публікувалися в “Одеському віснику”, а зведення про погоду прямували в Петербург і Париж. Далі на odesa.name.
Однак створення лабораторії передувала організація вченим регулярних метеорологічних спостережень на півдні.
Початковий розвиток метеолабораторії
З 1870 по 1882 роки лабораторією завідував професор В.М. Шведов – відомий в країні фізик-експериментатор.
Великий внесок у розвиток лабораторії вніс А.В. Клоcовський. У той період метеорологічна станція входила до складу кабінету фізичної географії університету.
У 1884 році на даху будівлі університету було зроблено майданчик, де розмістили анемограф (вимірювальний прилад для безперервного автоматичного запису швидкості та напрямку вітру), деякі самописці. Однак, на думку вченого, місце розташування метеорологічного майданчика не задовольняло необхідним вимогам до її призначення. Тоді виникла необхідність перевести обсерваторію за місто. І вчений домігся будівництва нової обсерваторії в Ботанічному саду університету на Малому Фонтані.
5 червня 1891 року відбулася закладка будівлі обсерваторії з унікальним на той час
обладнанням і приладами. Наукову установу було здано в експлуатацію в серпні 1892, а у вересні 1893 року почалися метеорологічні спостереження. Спостерігачами на станції були як фахівці, так і аматори: вчителя, листоноші, лікарі та інші. Більшість з них працювали безплатно.
Поступово програма спостережень на станціях розширилася за шляхом спостережень за грозами, зливами, хуртовинами, сніговими хуртовинами, пиловими бурями. Приділялася увага замерзанню ґрунту і Чорного моря.
За чверть століття служби на благо метеорології вчений домігся організації цілої мережі станцій від Одеси до Чернігова і від Бессарабії до Криму. Матеріали її спостережень регулярно друкувалися в виданні “Метеорологічних оглядах”.
Керуючи вже мережею станцій Південного Заходу Російської імперії, він особисто обробляв матеріали спостережень станцій і постів, давав вказівки спостерігачам шляхом листування і при зустрічах.
1 квітня 1902 року видатні заслуги вченого були відзначені тим, що Російська Академія наук присудила метеорологічної мережі Південного Заходу Російської імперії ім’я А.В. Клосовського.
У дні миру і війни
Новий етап розвитку Одеської метеостанції припав на період після Жовтневої революції, коли в 1920 році лабораторія стала самостійним центром метеорологічних і магнітних спостережень України. З 1917 по 1941 роки її очолював Ігнатій Якович Точидловський, при якому був організований відділ синоптики, отримали розвиток аерологічні спостереження. У 1930-х року була здійснена магнітна зйомка як України, так і всього радянського узбережжя Чорного моря.
У дні оборони Одеси від фашистів колектив обсерваторії забезпечував командування оборонного району відомостями, необхідними для ведення бойових дій особливо, якщо мова йшла про авіацію і флот. Часто від них залежав успіх бойових операцій. Попри складності, одеська метеостанція працювала безперебійно всі 73 дні героїчної оборони міста.
Уже в повоєнний час обсерваторія працювала на благо народного господарства мирного часу.
У рік свого 155-річчя Гідрометцентр Чорного та Азовського морів, так сьогодні називається обсерваторія, продовжує свою творчу роботу, всупереч низьким зарплатам співробітників і наступає широкими темпами будівництво, яке стало останнім часом справжньою епідемією.
