Про Ботанічний сад – зелений одеський оазис

Одеський Ботанічний сад розвивався разом з нашим містом, пише odesa.name.

Озеленення Південної Пальміри і творення Ботсаду сталося майже двісті років тому. Детальніше про це в нашому матеріалі з посиланням на odessa-life.od.ua

Грушевий початок 

Історик Скальковський писав, що на початку сімнадцятого століття на території одеської степу була справжня пустеля. Все покривала тьмяна спалена сонцем трава. А через чорноморські вітри в нашій місцевості нерідко було явище у вигляді пилових бур. 

Єдине дерево, якому вдалося вижити в умовах такого пустельного клімату було грушеве. Воно було посаджено одеситами по сусідству з татарською кав’ярнею. 

Одеські чиновники вирішили почати перетворення Одеси на щось на зразок степового оазису. У 1803-тьому Дерибасом було подаровано нашому місту велика кількість саджанців і насіння. Але цього було недостатньо і довелося ще замовляти саджанці та насіння з-за кордону. Але довгу морську дорогу змогли витримати не всі майбутні рослини. Також багато хто з них не могли прижитися в такому кліматі. 

Тоді одеськими чиновниками було прийнято рішення щодо заснування свого ботанічного саду, що було досить сміливим планом. 

Преміальне озеленення 

У 1819-тому в нашому місті зустрічали французького ботаніка Карла Десмета. 

Місто знайшло у його особі першого наукового керівника процесу озеленення. Завдяки його діяльності в місті з’явився ботсад, де посадка першого дерева була проведена особисто Ланжероном.

Діяльність вченого почалася з складання каталогу рослин, відповідно до якого до Південноі Пальміри почалося завезення саджанців і насіння, які підходили нашого клімату. 

Вчений зайнявся розробкою спеціальних методів для щеплень кожної рослини. Результати його робіт виявилися вражаючими, – територія ботсаду стала місцем, де прогулювалися одесити, а також тут проходили виступи фокусників, запуски феєрверків. 

А з часом кожен бажаючий міг навіть придбати саджанець з ботанічних розплідників. 

Однак одного ботанічного саду було недостатньо, тому для заохочення населення, кожен садівничий успіх був нагороджений і премійований. 

Так, за допомогою зусиль одеситів всіх станів місто стало розростатися виноградниками, олійними деревами, грушами, абрикосами і яблунями. 

Університетський ботсад 

У 1867-мому, через дворічний період після того, як був відкритий Новоросійський університет, при ньому побудували оранжерею. 

А згодом сюди стали надходити австралійські, сінгапурські, в’єтнамські і італійські рослини. 

Кінець 19-го століття ознаменувався недоліками фінансів, внаслідок чого у ботсаду почалася пора занепаду. 

Ця місцевість стала оточуватися дачами і хуторами, стайнями та розсадниками. 

Внаслідок Першої світової і революції практично вся “зелена колекція” була знищена. 

Відроджувати ботсад почали в 1923-тьому, коли фінансування на себе сново взяла держава. 

Пересипська плантація 

Територія цього одеського району була відома, як справжня лівійська пустеля. Від цього місця до міської зони було не дуже далеко.Тут через північні вітри піднімалися піщані хмари, внаслідок чого одесити задихалися і ховалися по своїх оселях. 

Градоначальником Левшиним було наказано висаджувати в цій місцевості плантації дерев, щоб за допомогою їх коренів був укріплений пісок, а територія озеленена. 

Ну, а в 1823-тьому пост одеського градоначальника був зайнятий Воронцовим. І міське озеленення було його головним завданням. Виникнення зеленого куточка під назвою “Ботанічний сад” послужило прикладом для одеситів. І скоро в Південній Пальмірі почали навіть виникати дачі, які оточували дерева та квіти.

Get in Touch

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here