Дюківський парк є одним з найстаріших парків Одеси. За весь час свого існування він пережив кілька кардинальних трансформацій і, як Фенікс, він то спалахував красою, то звертався жменькою праху від давноминулого пафосу, пише odesa.name. А щоб пам’ять про цей монументальний об’єкт не канула в лету, варто періодично згадувати про його історичну важливість та про його нинішній — на жаль, злиденний — стан.
Колишня велич парку
Як і багато інших визначних пам’яток паркового мистецтва, за початковим задумом нинішній парк був територією аристократичної резиденції герцога Дюка де Рішельє. Все це було організовано ще в 1810 році, але резиденцією це місце було недовго: через кілька років герцог покинув Одесу, подарувавши територію своєму ад’ютантові, а той в свою чергу передав свій подарунок місту в 1826. В результаті територія з просторою алеєю, мальовничим ставком і низками прогулянкових доріжок, що приводили гостей до різних павільйонів, стала надбанням Одеси. Тепер же це один з наймасштабніших і найбільш старовинних парків Південної Пальміри — і також один з найбільш недоглянутих.
Період занепаду
Почався набагато раніше, ніж можна подумати. Було б логічно припустити, що парк за непотрібністю залишився без нагляду або ж втратив свої визначні споруди за часів радянської влади, яка змінювала як зовнішній вигляд, так і функціонал багатьох старовинних місць (наприклад, храмів), враховуючи свої плани і потреби. Однак, на жаль, руйнування почалося ще раніше.
Уже через сто років після свого народження Дюківський парк став похмурою місцевістю, що порізана канавами і тріщинами, що поросла ламким і висушеним бур’яном. До цього було кілька спроб інших градоначальників Одеси перетворити територію в свої резиденції, проте, з кожним разом ситуація ставала все гірше і гірше, поки Дюківський парк не залишився без догляду, усіма проігнорований, хоч і не забутий.
Радянська реконструкція
Був момент, коли парк ненадовго відродився — після Другої світової війни він змінив не тільки своє призначення, але й ім’я, ставши Парком Перемоги. На розчищеній та пожвавленій території побудували ряд павільйонів, які стали зручним місцем для проведення сільгосп виставок.
Крім цього, оновлений парк свого часу послужив як кінематографічний майданчик для реалізації одного з культових радянських фільмів, що зібрав величезну на той час аудиторію в кінопрокаті — це фільм «Весна на Зарічній вулиці».
Крім вищесказаного, на території в 70-х роках організували каток, на льоді якого практикувалися і домагалися визнання багато фігуристів і фігуристок.
Дюківський парк сьогодні
У наші дні цей сад історичних подій знову стоїть в занепаді: від нього залишилася лише тінь колишньої класицистичної величі і краси, від вищезгаданих ж павільйонів і катка залишилися тільки скелети колись жвавих будівель, та й функціонал парку різко звузився.
В принципі, зараз це просто відкрита проміжна територія, яка часом стає місцем прогулянок і фотосесій. Також періодично, в теплі пори року там з’являються облаштовані дрібними підприємцями зони розваг і відпочинку: можна покататися на невеликих атракціонах або посидіти під тінню парасольки в сезонну спекотну пору.
Здебільшого ж Дюківський парк є музеєм руйнування і занепаду під відкритим небом. Більшість будівель або обвалилися, або ледве-ледве тримаються, і їхні фасади пошматовані не тільки тріщинами, а й потьмянілими графіті. І, звичайно ж, тут і там валяються купи відходів, незважаючи на те що в парку є безліч смітників.
На тлі модерних висоток парк виглядає особливо бідним і занедбаним. Був момент в його історії, коли його теж хотіли забудувати, але місцеві активісти завадили цим планам.
Нині парк і раніше далекий від ідеалу, але зовсім недавно мерія заявила про те, що більш ґрунтовно займеться облаштуванням території, про що доповіла «Одесская жизнь». Мінімальні поліпшення вже є: була очищена водойма, проведено освітлення по центру, відремонтована паркова доріжка…
У планах: організація суботників і прибирань, оновлення пішохідних зон, приведення в порядок ставка, а також роботи з озеленення території та ремонт освітлення по всій території. І хоча хоч якийсь початок відродженню вже закладено, ще дуже багато чого треба зробити для того, щоб Дюківський парк знову став собою.