В Одесу, як правило, не приїжджають для споглядання страшних місць або паранормальних історій минулого. Адже місто завжди вважають втіленням літа, сонця, моря, рибних вишуканостей та романтики. Для відвідування містичних екскурсій туристи, як правильно, обирають інші міста України, наприклад, Чорнобиль. Проте, в Одесі також є моторошні місця зі своїми легендами та нерозкритими подробицями, лише про них мало хто знає. Навіть місцеві жителі, напевно, не знають усіх історій, пов’язаних із південною столицею. Більше на odesa.name.
Гора Чумка
Ця гора є своєрідним цвинтарем і єдиною пам’яттю про чуму, яка спіткала місто у 1812 році. Чума була дуже страшна, загинуло близько 3000 місцевих людей. Одеса була змушена закрити місто на карантин та поділити територію на райони, переміщення якими було заборонено. По вулицях могли ходити лише “мортуси” – так звані добровольці, які рятували тих, хто вижив і збирали трупів. За містом було викопано братську могилу, куди ховали всіх померлих від хвороби. За легендою, людей ховали з особистими речами та навіть коштовностями: сріблом та золотом. Його закидали сміттям і рівнинна Одеса здобула гору. З того часу яму ніхто не розкопував і не чіпав, вона заросла травою і служить нагадуванням про страшну хворобу ХIХ століття. Подейкують, якщо розкопати гору, наприклад, у пошуку заритих скарбів, епідемія може знову спалахнути в місті. Американські вчені, готові були заплатити чималі гроші, щоб отримати добро на розкопку і вивчення чумної палички – збудника хвороби, проте пропозиція була відхилена, аби не наражати місто на небезпеку. Сьогодні це місце знаходиться за адресою Висоцький провулок, а на горі стоїть великий хрест.
Сходи мертвих
На перший погляд, це просто сходи, що з’єднують Дерибасівську вулицю з Польським узвозом. Однак, з цим місцем одна страшна історія XIX століття, про першу жінку-маніячку на ім’я Роза. Жила вона недалеко, від морського порту, а вікна квартири виходили на ці самі сходи. Тоді почали зникати чоловіки, особливо матроси, які приїжджали до одеського порту. Історія зникнення так і не розкрилася, якби, одного разу, дівчина не купила у Рози пиріжок, у якому серед начинки виявила фалангу пальця з нігтем. Дівчина одразу звернулася до поліції. У ході розслідування з’ясувалося, що жінка була повією серед матросів. Своїх клієнтів, вона вбивала: частину з них викидала через вікно на ці сходи і поруч закопувала, а частину пускала на фарш для пиріжків. Таких жертв було близько 20. Після суду, коли жінка так і не змогла пояснити причину таких вчинків, але її визнали осудною – вона була засуджена до страти.
Сходи стали ще більш відомими, після того, як стали атрибутом у кількох фільмах. Одні з них – “Пригоди Петрова і Васєчкіна, прості і неймовірні” 1983, “Приморський бульвар” 1988 рік.
Одеські катакомби
Основна причина, через яку у місті неможливі побудови метро, адже катакомби мають довжину близько 2,5 –3 тис. км. У давнину місце служило для релігійних обрядів і поховання мертвих. Пізніше тут здобували будівельний камінь – ракушняк, його використовували для спорудження будівель у місті. За часів Великої Вітчизняної війни тут ховалися солдати та біженці, а разом з ними зберігали боєприпаси, зброю і навіть закопували цінні речі. Місце небезпечне тим, що тут легко загубитися навіть під час екскурсії, адже катакомби повністю складаються з лабіринтів. Нашуміла історія з Костянтином Шариковим, який пішов у катакомби і вже 10 років його не можуть знайти – змушує задуматися, чи варто йти туди без спеціального супроводу. Щороку в одеських пабликах з’являються новини з новими випадками, що зникли у катакомбах, тому рятувальні операції намагаються проводити регулярно. Вогкість і темрява підземних лабіринтів змушує загубитися в просторі і часі, через можна збожеволіти, так і дочекавшись порятунку. Існують легенди про примар у катакомбах. Один із таких – катакомбник, зі зростом у метр із червоними очима, який може налякати гучним сопінням, проте зла не приносить, а може навіть вивести з лабіринту. Як свідчить Сайт “Новини.LIVE”, існує легенда про золотий корабель, яка розповідає про капітана суховантажу в Іспанії, він врятував португальський корабель, що зазнав поразки. На вдячність за допомогу португальська влада подарувала чоловікові макет врятованого корабля із золота, який він сховав в одеських катакомбах, але пішов на фронт і там загинув. Захований корабель так нікому не вдалося знайти до цього дня.
Сьогодні тут проводять екскурсії від головного входу в селі Нерубайське, а знайдені скарби, зброю, бойові припаси можна знайти у кількох музеях міста.
Будинок із привидами у селі Усатове
Це місце не є туристичним, та й знаходиться воно за містом. Проте, тут відбувалися містичні та моторошні речі, що можуть підтвердити місцеві жителі. Місце має кілька легенд. Одна з них – легенда про моряка, який у заповіті просив поховати його на території своєї ділянки, але сталася помилка, і мерця замурували у фундамент будинку. Це дуже не сподобалося моряку і він став привидом. За іншою легендою, на цьому місці була так звана гільйотина, тут було засуджено до смерті не один десяток людей. Згодом, ближче до наших днів, будинок купив міліціонер, порушник закону. Він швидко збожеволів і застрелився в цьому самому будинку. За словами місцевих жителів, з будинку часто долинали звуки шибок, що розбивалися і плачу. Жодні сім’ї, які купували будинок за кумедною ціною, не могли прожити в ньому й тиждень.
Як кажуть мешканці села, одного разу до будинку приїхала дівчина. Вона зняла будинок на добу і наступного ранку повинна була їхати. Проте на ранок її не було. Через кілька днів місцеві збіглися на страшне виття пса, який стояв навпроти того самого будинку. Люди помітили у вікні цю дівчину, вона була повішена. Що насправді сталося, невідомо.
Сьогодні у цьому будинку ніхто не живе, хоч і останні мешканці кажуть, що повністю перебудували будинок, але вікна у ньому постійно розбиваються.
Жевахова гора
Місце знаходиться за адресою 8-березня, 179.Ця гора вважається одним із наймістичніших місць на Одещині. Названо було на честь князя Івана Семеновича Жевахова, він був генералом епохи наполеонівських військ. Як стверджує Сайт “048”, в античний час тут був справжній храмовий комплекс, жертовне місце під час розкопок. Колись тут був морський торговельний шлях, що веде із Середземномор’я до Ольвії. Містичним називають гору, через незрозумілий зв’язок із космосом, мовляв, тут неодноразово літали незнайомі об’єкти і вважають, що тут схований маяк для інопланетних кораблів. Також саме на цій горі було зафіксовано багато самогубств. На сьогоднішній день гору використовують лише для випасу рогатих тварин – кіз, корів та баранів.
