Центральний парк культури та відпочинку імені Тараса Григоровича Шевченка посідає окреме місце у серцях одеситів. Історико-культурна пам’ятка розташовується в історичному районі одесі та оточується такими вулицями: Успенська, Маразліївська та Лідерсовський бульвар. У наші дні це місце призначається для відпочинку, прогулянок і естетичної насолоди, але так було не завжди. Що ж було вщент парку і яка історія його появи? Більше на odesa.name.

Башта та маяк

Ще до появи Одеси, у 1795 році тут було збудовано російську прикордонну фортецю, де розміщувалася самотня вежа та маяк. Вона проіснувала близько 20 років, коли, внаслідок чергової Російсько-турецької війни, однойменний кордон не зрушив на південний захід. У фортеці вже не було потреби, і всю її територію передали Карантину.

Карантин

У 1811 році фортецю звернули до карантину, що складається з п’яти ділянок: товарні та карантинні двори, чумний та карантинний цвинтар, в’язниця під карантин. В цілому, це місце не найсприятливіше, а швидше занедбане і зовсім не доглянуте. Сюди направляли пасажирів суден, які приходили з країн із неблагополучних, епідеміологічних умов. Відсидіти в такому місці потрібно було не менше 40 днів, а стосувалося це всіх прибулих, навіть таких відомих особистостей, як Микола Гоголь. До речі, на території досі збереглася фортечна аркада та порохова вежа.

Спроби відкриття парку

На місці колишньої фортеці вирішили облагородити парк, 1840 року, навіть встигли посадити дерева. Парк повинен був мати назву “Фортечний парк”, а будуватися за планом архітектора Франца Карловича Боффо. Однак, за територією ніхто не доглядав, дерева здичавіли, все заросло бур’янами і очікуваний парк перетворився на місце, яке обходили всі стороною.

Трохи нижче парку, неподалік Ланжерона, розташовувався дачний ділянок. Тут центральним ім’ям фігурував Ланжерон, а також мешкали такі особи, як Аркудінський, Джевецький, Ількевич та інші.

Нарешті, 1875 року до Одеси приїхав імператор Олександр II і відвідав ту саму територію. Він дозволив міському голові Григорію Маразлі представити план нового парку, який увінчався успіхом. Імператор навіть особисто посадив найперше дерево – дуб, біля кургану. Пізніше там буде Олександрівська колона, яку можна подивитися в наш час. Звичайно, парк назвали ніяк інакше, крім Олександрівського.

Розвиток та перші успіхи Олександрівського парку

Новий парк відвідували різні відомі особи: Ахматова, Гоголь, Достоєвський, Чехов, Пушкін, Жуковський. Біля стадіону “Чорноморець”, біля згаданого вище кургану, розміщувалися літаки, де Сергій Уточкін здійснював свої польоти.

1910 року, тут збудували будівлю трамвайної станції. Рух трамвайної лінії здійснювався за таким маршрутом: Ланжерон – Головна алея Олександрівського парку – Сабанський провулок – вулиця Канатна – вулиця Грецька – Грецька площа – як стверджує Сайт “Одесский портал”.

Після 30-х років ХХ століття почали більше працювати над розвитком парку та його зовнішнім виглядом. Зробили металеву огорожу вздовж усієї території, періодично вхід у парк робили платним. Також попрацювали над парковими зонами, розділивши їх на такі: театральна зона (літній “Зелений театр”), паркова зона, навчально-наукова зона (Бібліотека з читальними залами, літні веранди для читання, ігор у шашки чи шахи), дитячий куточок та зона атракціонів, фізкультурна зона (пляж, причал для яхт та човнів, територія для волейболу, тенісу, тир, велодром, стадіон).

Під час війни територія парку була розрита, порита – адже парк виступав оборонним кордоном. Після звільнення Одеси парк почали відновлювати: розрівнювати землю, озеленяти територію та висаджувати рослини.

Не парк, а суцільний цвинтар

Ще з часів Карантину тут почалися перші поховання померлих.

Під час страшної епідемії чуми, яка спіткала Одесу 1812 року, якусь частину померлих ховали тут, на карантинному цвинтарі. Тоді від чуми, у місті вмирало щодня до 20 людей.

Як розповідає Сайт “Моя Одесса”, біля Алеї слави поховано близько 80 осіб, всі вони, герої оборони та звільнення Одеси від німецько-румунських загарбників. У парку таємно ховали одеських, державних злочинців, а також загиблих від побутових чи кримінальних розбирань.

А також, на території парку встановлено низку історичних пам’яток. Серед них можна знайти пам’ятник Т. Г. Шевченку – його довжина становить 9 метрів, щорічно, 9 березня (в день народження Шевченка) проводять покладання квітів.

Ще один пам’ятник – Невідомому матросу з вічним вогнем на п’єдесталі, маючи вигляд двох гранітних стріл та двох рядів гранітних, чорних, надгробних плит.

А ще, в парку є монумент «Загиблим морякам та судам Чорноморського пароплавства» та пам’ятник воїнам, які брали участь у Афганській війні.

Нова назва парку

Починаючи з 1954 року, парк перейменували на Центральний парк культури та відпочинку імені Тараса Григоровича Шевченка.

Відтоді парк продовжував свій розвиток і отримував хороші відгуки від відвідувачів.

Заасфальтовані стежки вздовж парку, приведуть вас до пляжу Ланжерон, де можна помилуватися набережною та чудовим краєвидом. Згодом почали відкривати заклади біля моря. Пляж славитися дельфінарієм “Немо”, куди щодня, особливо в літній сезон, наводять дітей з метою подивитися на вистави з морськими мешканцями.

Від пляжу можна вийти на знамениту Трасу здоров’я, яка розтягується аж до туристичного району Одеси – Аркадія.

Розваги у парку Шевченка

З кожним наступним містом парк перетворювався, даючи все більше можливостей для відпочинку.

Найулюбленіші місця, особливо, серед дітей – це атракціони. Вони є на різні віки, тому підійдуть не тільки маленьким дітям, а й підліткам і навіть дорослим.

Висока вежа, висотою 60 метрів, атракціон-стріла, що піднімає вгору, американські гірки, торнадо, компаній страху – все це не залишить байдужим відвідувачів.

Розваги по сезону, за типом ковзанки, збирає величезну кількість людей, особливо ввечері – це улюблена ковзанка одеситів.

Для дітей представлені літачки і лебеді, що літають, а також, можна відвідати кімнату страху і перевернутий будиночок.

Надувний батут, батут з човниками та надувними кулями, лабіринти, “зворушливий зоопарк”, самокати, гіроскутери та велосипеди напрокат – тут ніколи не буває нудно.

Уздовж парку, по всій території, є кав’ярні із сезонними напоями та перекушуваннями, а також різні заклади. У парку завжди гуляють із своїми тваринами, вони добре доповнюють парк своєю присутністю.

Розташування парку

Центральний парк культури та відпочинку імені Тараса Григоровича Шевченка знаходиться у Приморському районі та історичній частині міста. Незважаючи на те, що в цій районі завжди багато туристів, пересування тут швидке і не трудомістке. Дістатись парку зручно і на таксі, і на громадському транспорті (тролейбус №2, трамвай №28, 3, 5 та маршрутне таксі № 203, 233).

Від залізничного вокзалу можна легко дійти пішки на двадцять хвилин.

В Одесі користуються попитами чи не всі парки міста, причому у будь-яку пору року, але парк Шевченка – займає окреме місце у серці кожного одесита. Він полюбився всім широкими просторами, красивими локаціями для фото, історичною значимістю, чудовим краєвидом на море і, звісно, різноманітністю атракціонів та розваг.