Чому туристи люблять приїжджати саме до Одеси? Перша та основна причина – звичайно ж, відпочинок на морі. Літо, сонце, пляж, купання будь-якої пори дня, цукрова кукурудза – таке задоволення недоступне всім містам України. Але є і друга причина – це сучасне та багатоструктурне місто, де величезний вибір ресторанів різної кухні та кафе, торгових центрів з великим асортиментом, знамениті одеські ринки, парки розваг та багато інших місць для відвідування. Мабуть, приїхати до Одеси на кілька днів – надто мало, щоб відчути всю красу міста та подивитися якнайбільше пам’яток.
Безсумнівно, з часів закінчення війни Одеса почала стрімко піднімати інфраструктуру міста, дивуючи місцевих жителів новинами про нові побудови, тим самим викликаючи великий інтерес і передчуття.
Напевно, ви переглядали фото батьків, бабусь та дідусів, які відпочивали в Одесі чи жили у місті. Багато місць ви ніколи б не впізнали, якби батьки не нагадали, що змушувало вас, напевно, подумати: “як же місто змінилося, зараз все по-іншому”. І це справді так: раніше не було такої великої кількості новобудов, про ЖК ніхто й не чув, а ресторани, часто відвідували одні й ті самі. Але як же відпочивали одесити раніше – ходили лише в кілька ресторанів? Більше на odesa.name.
Навіть відпочинок на пляжі був іншим
Дивно, але морське місто не відразу дозволило людям насолоджуватися морем у повній мірі. Раніше не було такого звичного поняття, як “купатися в морі або позасмагати на пляжі”, адже до пляжу дістатися і не згорнути при цьому шию, було непросто. Єдині пляжі, до яких ще можна було безпечно дістатися – це Аркадія, Лузанівка та Ланжерон.
Лузанівка являла собою вузький і довгий пляж, але була розміщена далеко від центру. Ланжерон, навпаки, знаходився в центрі, в одному із найпрестижніших районів міста. Але найзручнішим пляжем, все-таки, була Аркадія.
Ще століття тому, місцеві купалися в морі голяком або в нижній білизні – часто, великими компаніями, обов’язково з самогоном. Випивши, багато хто біг купатися, що змушувало рятувальників дивитися в обидва, адже часто доводилося рятувати “нетверезих героїв”. Як свідчить Сайт “Сегодня”, на одеських пляжах того часу, існувало близько 5 рятувальних станцій та 32 пости.
Культурній і “пристойній” людині складно було відпочивати подібним чином, адже купання в морі 100 років тому вважали поганим тоном. Пізніше знайшли вихід для таких скромняг – на пляжах з’явилися купальні – дощаті кабіни на підмостках. Таким чином, переодягатися та купатися можна було таки, щоб ніхто сторонній не бачив. Такими купальні були різних класів та, відповідно, різних цін. Для представників 1-го класу, за 15-20 копійок, було включено рушник, напої на вибір: чай, каву або квас, а також солодощі. У 2-му класі, видавали лише рушник, а ціна становила 5 копійок. Тоді почали відкривати перші ресторани біля моря з живою музикою, де обід коштував 3-5 рублів.
Нарешті, настав час прибирати кабінки та місцеві курортники купалися або у білизні, або у спеціальних купальних костюмах. З появою перших плавок і купальників кількість любителів купуватися збільшилася, а деякі, навіть шили купальники вручну, з особисто вибраних тканин. Закладів, прямо біля моря, як і раніше було занадто мало, тому часто можна було зустріти людей зі сіоїми валізками, де був одяг для перевдягання та перекушування.
Подібність сучасного пляжу почала з’явилася вже до 60-70-х років ХХ століття: більша кількість пляжів, пірсів та хвилерізів, а також кабінки для перевдягання та навіть тапчани, вартість користування яких становила 15 копійок.
На морі воліли засмагати, читати книги, грати в шашки та шахи, ну і звичайно, випивати, як і раніше.
Відпочинок у закладах
Як уже згадувалося раніше, закладів, особливо на початку ХХ століття, було небагато. Але з кожним роком це питання вирішувалося і заклади стрімко відкривалися, радуючи одеситів різноманітністю та вибором.
Не всі заклади змогли пережити післявоєнну кризу, що дуже шкода, але стали відкриватися нові, більш сучасні заклади з європейським ухилом, кухнями різних національностей, а також більше кав’ярень і закладів біля моря. Деякі заклади, хоч і зі змінами й у малих кількостях, але змогли зберегтися до наших днів, розповідаючи відвідувачам історії відкриття та захоплюючі випадки.
Мабуть, одне з найвідоміших місць, де можна було скуштувати справжні одеські страви та морські делікатеси – це рибний ресторан на Приморському, іншими словами “Маяк”. Невисокі ціни, поряд із Лунапарком, куди любили ходити діти та вид на море – що ще потрібно було для гарного вечора. На жаль, заклад не зберігся до наших днів, але старі руїни не дають забути, що колись Одеса мала такий ресторан.
“Гамбрінус”
Почнемо з відомої всім, одеської пивної, куди дуже любив заходити Олександр Купрін. Про цю пивну, напевно, чули багато хто з вас, як і про історію цього закладу. До речі, їх було декілька в Одесі, до кінця 19 століття можна було порахувати три пивні.
Першим “Гамбрінус” відкрився на вулиці Грецька, відкритий ще в 1886 році, за ним слідував ресторан на Віце-Адмірала Жукова, та й останнім, в 1897 році відкрився бар на Дерибасівській.
Заклад тішив і вражав великою різноманітністю пива, а також незвичайними назвами: “Моня, шухер!”, “Азохен вей”, “Самий цимес”.
Славився “Гамбрінус” не лише пивом, а й одеськими стравами, серед яких були раки, мідії, форшмак, бички та смажена рибка.
Ресторани при готелях
Коли пішла тенденція відкривати ресторани біля готелів, одеські діячі швидко підхопили цю ідею і в місті почали з’являтися подібні місця.
Відомим став ресторан готелю “Петербурзька”, куди любили приїжджати відомі люди. Заклад на Приморському бульварі, а ресторан був із видом на море, що додало йому ще більше відвідувань. Кухня була гарною, одесити дуже полюбили це місце. Пізніше готель закрився, а на його місці відкривалася низка ресторанів, але часто змінювалися, з незрозумілих причин.
Нашумілий готель “Брістоль” отримав гучні обговорення ще з моменту будівництва та відкриття. Розкішний інтер’єр, преміум номери, електричне освітлення і телефони, ліфт, пральня, автомобіль, що зустрічає – ще б пак, це місце не обговорювали на початку ХХ століття. Ще одним розкішним елементом готелю був ресторан Le Grand Cafe Bristol. Заклад виконаний в італійському неокласичному стилі, мав широкий вибір страв та напоїв, а також жива музика надавала закладу особливого шарму.
Одеські парки
Ще в 20 столітті одесити не знали, що через сто років місто буде повне висотками та ЖК, а магазини та офісні будівлі заполонять весь простір. Раніше навіть вид з вікна квартири був більш просторий і “порожній”, а місто мало безліч парків або порожніх територій. Виходячи з великої кількості парків і сквером, багато хто приходив сюди погуляти, особливо з дітьми, зробити фотографії на плівковий фотоапарат, поїсти справжній пломбір і добре провести час на природі.
А також тоді набагато частіше виїжджали за місто, до озера чи ставку, влаштовуючи пікніки з шашликами. Напевно, у ваших бабусь та дідусів збереглися такі фотографії – з активного, природного відпочинку.
В Одесі практично всі парки, що існують зараз, були і в ХХ столітті, тільки, ймовірно, під іншою назвою та іншого виду – саме тому ми можемо не впізнати їх, дивлячись на старі фото цих місць. У наші дні багато парків реставрували і оновлювали, що не може не радувати, але колишнього вигляду, багато з них, уже не мають.
Найпопулярнішими парками Одеси були: парк імені Т.Г.Шевченка (побудований ще 1875 року, існує донині), Міський сад (історичне місце, якому вже близько двох століть), Стамбульський парк (повністю перетворився у 2017 році), парк Горького (побудований у 1960-х роках – відносно новий), парк Перемоги (зараз має назву Дюківський сад), Одеський ботанічний сад (один із найстаріших парків в Одесі), Меморіал 411 батареї (Меморіал героїчної оборони Одеси).
Звичайно, це не всі розваги, які були доступні у ХХ столітті. Вже тоді в Одесі працювали кінотеатри, відкривалися брендові магазини, куди любили приходити надовго, на одеських ринках, як і зараз, завжди було галасливо та людно, дитячі атракціони та майданчики збирали навколо багато задоволених дітлахів з батьками – місто вже у ХХ столітті було цікавим для життя та різноманітним для відпочинку.
