З самого початку своєї роботи фізико-математичний факультет Імператорського університету в Одесі налічував 14 спеціальностей, по десяти з яких готували фахівців з природничих наук. У першому навчальному, 1865-66-му, році на факультеті відкрилися дві кафедри природничих наук: ботаніки та зоології, а також порівняльної анатомії та фізіології.

Увазі до цієї галузі природничих наук сприяли прискорені темпи її розвитку на початку XIX століття, що, своєю чергою, стало можливим завдяки значному прогресу в наукових досягненнях біологів тієї епохи, підкріплених низкою суспільно-економічних чинників. Більше на odesa.name.

Професор Ценковський та його кабінет ботаніки

Ровесником Одеського університету став ботанічний кабінет, створений ординарним професором Львом Семеновичем Ценковським – його першим завідувачем.

Одеський професор був випускником однієї з найсильніших шкіл Росії – Імператорського Санкт-Петербурзького університету. Вчений був відомий тим, що вивчав рослинний світ територій, які були у ті роки екзотичними. Упродовж кількох років він брав участь у експедиції у районі гирла Білого Нілу.

Вчений приїхав до Одеси на запрошення творців університету. Крім того, змінив місце проживання ще й тому, що вченому був шкідливий вологий клімат прибалтійського Петербурга.

Вже в Одесі вчений одразу взявся до роботи, використовуючи свій багаторічний досвід. На його наполягання, за його безпосередньої участі в університеті було відразу створено кабінет ботаніки, оснащений першокласним оптичним обладнанням, лабораторним посудом. У кабінеті були у достатній кількості хімічні реактиви.

Тут обов’язково слід зазначити те, що Лев Семенович був першопрохідником у використанні оптичних приладів для вивчення та порівняння нижчих рослин, тварин та грибів. Саме він став одним із перших ботаніків та зоологів, хто почав використовувати мікроскоп для всебічного вивчення видового розмаїття водної флори та фауни.

У період становлення в Одесі ботанічної науки на академічному рівні професор Ценковський провів велику кількість фундаментальних досліджень, у яких висвітлив питання життя та будови різних представників рослинного та тваринного світу.

Л. С. Ценковський займався вивченням прісноводних, морських та лиманних форм нижчих організмів. Вперше в ІНУ він розпочав порівняльні дослідження представників різних видів водних грибів. У своїх дослідженнях він приваблював найбільш зацікавлених студентів-природознавців.

Згодом Ценковський створив при ботанічному кабінеті лабораторію, де студенти мали можливість вести широкий спектр досліджень з альгології (наука про водорості), анатомії, фізіології, систематики рослин, а також певні дослідження з мікробіології. Він був делегатом від ІНУ на двох перших з’їздах російських натуралістів та лікарів. Завдяки його авторитету й наполегливості, було ухвалено рішення про створення морської зоологічної станції у Севастополі. У цьому одеського вченого підтримав видатний дослідник природи Південної півкулі М.М. Міклухо-Маклаєм. Сам Ценковський став першим президентом цього товариства, він також очолював його науково-пропагандистську роботу з грудня 1869 року по середину 1871 року.

Заклавши міцний фундамент ботанічних досліджень, професор Ценковський у 1868 році перейшов на роботу до Харківського університету. Його справу продовжили спочатку колеги, які приїхали з інших вишів.

“Грибні” дослідження Якова Вальца

У 1871 по 1879 рр. в університеті Одеси працював ординарний доктор Яків Вальц, вихованець Київського університету. Він продовжив роботи з подальшого обладнання ботанічного кабінету, де велася цілеспрямована робота з багатьох напрямів. А сам учений завзято вивчав роль різних видів грибів у природі, у розвитку сільськогосподарського виробництва, у процесі життєдіяльності рослин.

Ним були розроблені положення про хвороби одомашнених рослин, які провокують гриби. Він різнопланово вивчав проблематику індивідуального розвитку водоростей, зокрема нитчастих грибів.

Яків Якович також вивчав елементи, що є складовою процесу харчування рослин, виділяючи важливу роль променів сонця на етапах розвитку рослинних організмів. Він першим із викладачів кафедри ботаніки почав читати в ІНУ курс фітопатології. Його колеги відзначали блискуче знання навчального матеріалу, його чітку та послідовну подачу у грамотному методичному ключі. В його аудиторній роботі були присутні історичний та порівняльний методи.

Як і багато вчених того часу, професор Вальц вів громадську роботу. Він писав статті для місцевих видань, виступав з публічними лекціями на курсах Імператорського Товариства сільського господарства Південної Росії.

Професор Микола Зеленецький – видатний випускник ІНУ

В університеті працював його випускник 1887 року Микола Зеленецький. У 1899 році він став магістром. У дисертації він розглянув флористичний склад рослин Криму, навів для півострова 1320 видів судинних рослин.

Спочатку доцент, а потім екстраординарний професор кафедри ботаніки Микола Михайлович вів курси загальних та спеціальних ботанічних дисциплін. Він створив ботанічний кабінет з гербарієм. Вчений брав участь у роботі різних громадських організацій, у тому числі Товариства садівництва та ін.

Як вчений-ботанік займався порівняльними дослідженнями рослинного світу Криму, вивчав у порівняльному плані гербарії багатьох ботанічних садів та природних музеїв Західної Європи. А сам він залишив власний гербарій, що становить понад 9 000 аркушів.

З 1915 викладав у званні екстраординарного професора, з 1917 був професором на медичному факультеті, з 1919 – на фізико-математичному факультеті.

Микола Михайлович виховав цілу школу послідовників. Його учнями були Г.Й. Потапенка, О.М. Морозова-Попова, В.Ф. Пастернацька багато інших.

“Батько” одеської вірусології Яків Бардах

Одним із найяскравіших представників університету перших десятиліть його життя став випускник вузу, одесит за народженням, засновник першої в Росії бактеріологічної лабораторії Яків Юлійович Бардах. Він був учнем видатного французького вірусолога Луї Пастера.

Я.Ю. Бардах закінчив природне відділення фізико-математичного факультету у 1880 році. Під час навчання в ІНУ Одеси молодий вчений став лауреатом золотої медалі за роботу “Про оптичні ізомерні яблучні кислоти”. Паралельно з цим навчався у Військово-медичній академії (Санкт-Петербург), яку закінчив у 1883 р. з дипломом лікаря з відзнакою.

Деякий час він працював у лабораторіях Одеси, потім у Берліні стажувався у професора Коха та у Парижі – у Пастера. Останній високо оцінив наукову сміливість одесита у лабораторних дослідженнях з бактеріології, його високу активність та професіоналізм. 1894 року Я. Ю. Бардах захистив в ІНУ докторську дисертацію “Дослідження з дифтерії”.

Після всіх стажувань та підвищення кваліфікації професор Яків Бардах жив та працював в Одесі з 1895 по 1920 роки. Лише на короткий час, з 1900-1901 років, він виїжджав із міста на друге стажування до паризького інституту імені Пастера. У 1917-1920 роках він очолював мікробіологічну лабораторію. Саме тут він вперше почав читати курс загальної мікробіології для студентів-природознавців, організував різнопланові наукові дослідження та цікаві лабораторні заняття.

За спогадами колег вченого, у роки роботи в університеті він вміло поєднував важливі елементи навчально-педагогічної роботи та наукові дослідження з медичної бактеріальної імунології сказу, сибірки, дифтерії та інших хвороб.

Корпус університету, куди в 1950-х роках переїхали фахівці-ботаники

Я. Ю. Бардах виступав із різноманітними науковими лекціями з основ мікробіології, бактеріології, медицини. Йому належать дослідження мікробіологічного стану одеських полів зрошення, Сухого лиману.

У перші роки роботи Імператорського університету в Одесі його вчені заклали міцні основи в різних розділах ботаніки. Все це дозволило проводити важливі дослідження колегам вже нової країни, що виникла у 1917 році.