Безумовно, Кодиму не можна порівнювати з Дністром або Дунаєм, які набагато більші за річку півночі нашого регіону. Незважаючи на це, у Кодими є свої притоки: безіменна річка (96-й км Кодими), Ґедзилів яр, Батожок та Гетьманка. Сама Кодима впадає в Південний Буг і, таким чином, пов’язує два сусідні дружні регіони – миколаївський та одеський. Більше на odesa.name.
До витоків поселень долини річки
За даними археологічних досліджень, річка, яка стала набагато пізніше Кодимою, була відома давнім жителям цієї місцевості. На її берегах було знайдено залишки поселення Пізнього бронзового віку (17-13 століття до нашої ери). Там же були знайдені сліди пізнішої епохи та Черняхівської культури, яка відносить нас до 2-4-го століть нашої ери і є слідами пізньоримської цивілізації. Наприклад, ознаки цього періоду цивілізації було знайдено за п’ять кілометрів від початку річки. Вченим вдалося розкопати невелику ділянку площею близько 0,25 кв. км, яка отримала назву Кодима IV.
Вченими відкрито сліди перебування людей так званої Трипільської культури. Прикладом цього є Трипільське поселення за 0,4 кілометра на схід від села Погреби. Воно розташовувалося на двох мисах лівого берега балки, що впадає у річку Кодима. Цю цивілізацію окреслили три кургани на плато між цим населеним пунктом та селом Познанка.
Використовуючи дані археологічних досліджень, у 2018 році мешканці села Івашків створили своїми руками унікальний туристичний об’єкт – будинок трипільців, зведений без жодного цвяха та з урахуванням технологій тієї далекої епохи. Створення копії артефакту було присвячено Третьому етно-еко-фестивалю “Кодима-фест”.
Автори міні-проєкту просто вирішили показати, що трипільська хата є архітектурним феноменом, який об’єднав інформацію про господарство, побут, світогляд стародавніх землеробів.
Місце визначної історичної події
2018 рік на берегах Кодими був відзначений ще однією пам’ятною подією.
У травні того року жителі села Івашків скромно відзначили 325-ту річницю битви, яка відбулася в тій місцевості.
Пам’ятний знак у вигляді кам’яного козацького хреста вагою дві з половиною тонни став нагадуванням про те, що в жовтні 1693 року битві, яка потім отримала назву “Битва при Кодимі”, сім тисяч козаків під командуванням полковників Семена Палія та Андрія Абазіна, загони полковника Переяславського полку Івана Мировича та Пашковського розбили ногайське військо. Ногайці, які рушили на Київ, мали солідну чисельну перевагу. Весь день ворог штурмував укріплений табір козаків. Проте форти не піддавалися ворогові.
Настала ніч, Семен Палій наказав запрудити Кодиму, а вже вранці річкові води ринули на табір ворога. Ногайців охопила паніка, чим скористалося козацьке військо та вдарило в тил ворога.
Місто, яке назвали на честь річки
Відома в історії річка дала у 1750-х роках назву населеного пункту, який виник на її берегах. У ті роки це був один із центрів торгового шляху, що з’єднує Кримське ханство з Подолією. Кількість мешканців у містечку постійно збільшувалася. Тут набули розвитку торгівля та різні ремесла. Природа долини Кодими дозволяла розбивати фруктові сади, які були відомі далеко за її межами. А за ароматний мед, який збирали з місцевих пасік, селище отримало назву “медового хутора”.
Довгий час село та його околиці польському шляхтичу Йосипу Любомирському. Крім Любомирського, цими землями володіли інші великі польські поміщики – Конецпольські та Варвара Замойська.
Протікаючи через однойменне місто, Кодима несе свої води на Схід, протікає через Балту. Потім уже за межами Одеської області її води несуться повз Криве Озеро і в районі Первомайська впадають у Південний Буг. На цьому самостійне життя цієї річки, яка колись сама була судноплавною, закінчується.
