Одеська гідробіологічна станція

До кінця 19-го століття в Одесі набули серйозного розвитку дослідження, притаманні виключно приморському регіону, яким була Одеса. Роботи, які проливали світло на багатство та різноманітність Чорного моря, говорили про те, що настав час їх виділити в особливий сегмент досліджень. А для цього потрібна спеціальна установа. Так на початку 1900-х років у місті виникла гідробіологічна станція. Більше на odesa.name.

Сама назва говорила за себе. Науковий інститут був покликаний вивчати живий світ (біос) у водному середовищі (гідро).

Одеська гідробіологічна станція була створена завдяки заслугам та зусиллям двох видатних учених: Олександра Онуфрійовича Ковалевського та Петра Миколайовича Бучинського.

Два професори-біологи: наставник і послідовник

Професор О.О. Ковалевський

Молодий вчений, випускник університету в столиці Петербурзі, в 1865 р. захистив магістерську роботу на тему “Історія розвитку рибки ланцетника”. Хоча праця вийшла не дуже об’ємною, Ковалевський показав, що розвиток ланцетника, який вважався в ті роки хребетною твариною, починається, як у безхребетних.

Робота вченого стала проривом на той час, оскільки сприяла філогенетичному (філогенез – послідовність подій еволюційного розвитку виду) розумінню тваринного світу, створенню філогенетичної систематики в зоологічній науці.

Значну частину свого життя Ковалевський присвятив роботі на благо нашого міста та його науки. Ставши автором понад півтори сотні робіт, 67 із них він написав саме в нашому місті з 1874 по 1890 роки. Він активно співпрацював у наукових товариствах міста, а в 1879 році представляв Одесу на Шостому з’їзді дослідників природи та лікарів у Санкт-Петербурзі. Протягом 15 років вчений був головою та ідеологом Одеської філоксерної комісії.

Олександр Онуфрійович був чудовим педагогом-практиком, що дозволило одному з його видатних учнів Д.К. Заболотному у своїх спогадах сказати, його лекції завжди відбивали найпрогресивніші моменти науки того часу.

Серед учнів та послідовників Ковалевського був професор Петро Бучинський, дослідник рослинного світу нашого регіону. На відміну від інших вчених, які виїжджали досліджувати морські організми за кордон. Бучинський звернув знімання не те, що за своїм багатством наша флора ні в чому не поступається іноземною.

Професор П. Бучинський

Він часто зазначав, що фахівці-біологи зазнавали певних незручностей через малу поінформованість про склад, життя, еволюцію морських мешканців Одеської затоки.

Вихід із цього він бачив у створенні спеціалізованої морської станції. На його думку, вона мала бути обов’язково у складі місцевого університету, де було зосереджено великих учених того часу. На користь такої ініціативи говорило те, що схожий науковий підрозділ уже працював у Севастополі, який не був університетським центром. Одеса ж, навпаки, незважаючи на юний вік її університету, вже встигла прославитись своїми досягненнями, зокрема в галузі біології.

Створення станції з вивчення живих організмів Чорного моря

У листопаді 1901 року П. М. Бучинський звернувся до керівництва фізико-математичного факультету ІНУ з проханням побудувати в Одесі на Малому Фонтані біологічну станцію. У проханні зверталося увагу на те, що кафедра зоології університету не має бази для вивчення фауни та флори Одеської затоки і це погано відбивається на педагогічній та науковій діяльності закладу.

Для розв’язання цього питання було створено комісію у складі низки професорів, до якої увійшов і сам автор проєкту. Попри серйозні обґрунтування, Міністерство народної освіти відхилило створення станції за відсутністю необхідних коштів.

Перша невдача не зупинила вченого-ентузіаста. Він виступив із проханням відкрити морське відділення зоотомічної лабораторії з функціями зоологічної станції. Ця ініціатива все ж таки знайшла свою підтримку. Під потреби станції переобладнали будиночок вартового університетських дач на Малому фонтані. У будиночку було чотири кімнати, де одночасно могли працювати 5-6 дослідників.

Крім того, у розпорядженні станції були два вітрильні човни, різноманітний інвентар, ділянка землі. Постійними працівниками станції були помічники зоотомічного кабінету М. Лігнау та П. Куделін, а змінними – студенти, які працювали там по 2-3 роки.

Станція була базою для дослідницької праці студентів та співробітників університету, а також товариства дослідників природи. Існування станції прискорило процес інвентаризації фауни Одеської затоки, зокрема ракоподібних, губок, риб. Зоологічна станція на Малому Фонтані була відкрита навесні 1902 і працювала при всіх режимах і владі до 1922 року. Але одного разу вночі науковий центр спалили бандити. Гідрологічну станцію вдалося відтворити вже після Другої світової війни. Одним із її ініціаторів та натхненників був знаменитий директор Одеського зоопарку Г. Бейзерт.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.