З настанням літа одеські пляжі сповнені містян та туристів. Однак так було далеко не завжди. Колись у прибережній зоні було чимало лагун, які оточували величезні валуни. Лише де-не-де були доріжки, що вели до купалень. Рідкісним піщаним ділянкам доводилося постійно перебувати під загрозою руйнування морськими хвилями та схилами.

У нашому матеріалі odesa.name, з посиланням на УСІ, ми розповімо про історію появи одеських купалень.

Шановані гості

У двадцятому столітті одеське узбережжя було схоже на протяжну лінію, яка розташовувалася на території, що належала Одеському градоначальству.

Ще в путівниках 1911-того року писалося, що в районі Пересипу знаходиться чимало обривів, які нерідко зрушуються і руйнуються. Згідно з дослідженнями, такі зрушення відбувалися через воду, яка просочувалася між глиняними пластами.

Але історія показує, що наявність таких незручних та небезпечних земельних ділянок не була перепоною для охочих насолодитися морським відпочинком.

Так, у дев’ятнадцятому столітті до Одеси на купальний сезон приїжджали представники аристократії.

Особливі пожвавлення спостерігалися в одеському суспільстві, коли до міста прибували шановані пані з Польщі. До речі, польській аристократії дуже подобалося наше багатонаціональне вільне місто. Також влітку в Одесі полюбляли відпочивати молдавські та волоські бояри.

Відмінне лікування

Історія нашого міста пам’ятає пляжі, яких в наші дні не зустріти на жодній карті міста. Вони назавжди збереглися лише на рідкісних фотознімках та кадрах старих кінострічок. 

У двадцятому столітті в Одесі було багато купалень.Вони зустрічалися навіть там, де вже мало що нагадує про відпочинок.

На той час одеські купання в морі розглядалися як відмінна терапія. Зокрема, “морські ванни” були одним із зміцнювальних засобів після купання в лиманах. Одеські купальні можна було зустріти на Ланжероні, Малому фонтані, Аркадії, Середньому фонтані, Великому фонтані та Пересипу.

Також існували купальні, користування якими було доступне лише обраним. Наприклад, Катерининський яхт-клуб був наділений своєю купальнею, яка розташовувалася на Платонівському молі.

Аналог моря

Ті люди, яким не подобалося плавати у відкритому морі, могли скористатися спеціальними прибережними купальнями, де була морська вода.

Так, подібні купальні можна було зустріти там, де розташована сучасна вулиця Приморська, неподалік Потьомкінських сходів. До речі, такі заклади працювали з весни й до осені.

Непоганий заробіток

Варто зазначити, що одеські купальні були непоганим способом заробітку. Так, у путівниках того часу вказується, що в одній купальні протягом дня могло побувати близько тисячі людей. Кожен із них платив по десять копійок.

Крім купалень

Поряд із купальнями, в нашому місті також були пляжі, про існування яких нам залишається лише згадувати. Наприклад, на території, що належить Одеському порту, розташовувався один із найбільш затишних пляжів. Його відвідували австро-угорські солдати. Тому він і називався Австрійським.

Якщо ми вже почали говорити про одеські пляжі, пропонуємо вам згадати, як вони виглядали в той далекий час.

Про Ланжерон

Колись на території, де закінчувався Олександрівський парк, була дача, що належала графині Ланжерон. Ця садиба багато разів переходила в різні руки, доки в двадцятому столітті не почала здаватися в оренду приватним особам. Цьому не заважав той факт, що її власником залишалося місто.

Там знаходилися різні дерев’яні та кам’яні будівлі. Завдяки тому, що дача розташовувалась неподалік міста, туди полюбляли приїжджати одесити та туристи.

В тому районі знаходилися найкращі дачі, де можна було жити цілий рік. Там було збудовано розкішні садиби. Вони відповідали всім вимогам, що на той проміжок часу висувалися до житла у вигляді зимових панських квартир. Ланжерон був оснащений літнім театром, куди можна було доїхати кінним трамваєм.

Дорогою, що веде до нинішнього Французького бульвару, можна було побачити чимало домоволодінь та підприємств. Зокрема, той район був місцем розташування Заводу шампанських вин, Цегельного заводу та виробництва, власником якого було одне з головних міських відомств.

Серед найкрасивіших дач, розташованих в тому районі, значно виділялася садиба, власником якої був Дунін. Ця дача описувалася як одне з наймальовничіших місць. Там був надзвичайно гарний буфет, і веранда, з якої можна було насолоджуватися морським пейзажем.

Аркадійський відпочинок

Що стосується всіма улюбленої Аркадії, то після виникнення там ресторану, кількість відвідувачів даного місця сильно зросла. І це не дивно. Адже недалеко була кінно-залізнична станція. Поряд із нею було побудовано буфет.

У двадцятому столітті літня Аркадія описувалася, як місце, де постійно грала музика. А одесити там купалися і відпочивали на схилах, насолоджуючись видом моря та розкішних дач.

Неймовірно красива місцевість

Середньому фонтану справжню популярність принесла надзвичайно гарна місцевість, яка на той час називалася “Новою Швейцарією”. До речі, саме там знаходилася більшість купалень.

Одеська Дума в 1893-му видала постанову, відповідно до якої, власники купалень зобов’язані були забезпечити в своїх закладах наявність внутрішнього нагляду за порядком. Цим мали займатися спеціально найняті та надійні люди. Також згідно з цим документом відвідувачам купалень дозволялося здавати речі на зберігання.

Територія Великого фонтану

Дістатися туди без пригод було практично неможливо.

Так, в одному з путівників 1901-го року пишеться: “… перш ніж дістатися цього району, кожному доведеться проїхати через дачі, городи й поля, насолоджуючись свіжим ароматним повітрям”.

Влітку на Великому фонтані відпочивав середній клас. Здебільшого ці люди не могли собі дозволити дачі, якими дивувала зона Французького бульвару чи розкішні Куяльницькі резиденції.

Що стосується громадських купалень, то Великий фонтан їх не мав. Тому купатися доводилося на території так званого “Золотого берега”.

Німецький пляж

Статус найпівденнішого пляжу належав Люстдорфу. Ця зона подобалася багатьом. Адже вона була наділена пологим берегом та піщаним дном.

Як ви вже зрозуміли, судячи з назви, цей пляж належав німецькій колонії. Але попри це, ціни там були цілком прийнятними.

Так, улітку дві кімнати можна було орендувати за п’ятдесят рублів. У той час, як на території Малого фонтану щомісячна плата за одну кімнату сягала триста рублів.

Лузанівська зона

Говорячи про старовинні одеські пляжі, не можна не згадати Лузанівку. Вона продовжує залишатися найпопулярнішим пляжем Суворовського району нашого міста. Також вона зберігає статус природного піщаного пляжу. Але мало хто знає, що розвиток цієї пляжної зони почався в далекому 1920-му.

Протягом тривалого часу ця місцевість була пустельною. Там, де закінчувалися Куяльницькі хутори, відбувався видобуток каменю й випарювання солі. Пізніше там почалося облаштування курорту. Ці землі передали у володіння одному з одеських багатіїв в особі Хоми Лузанова.

Травень 1926-го ознаменувався початком регулярного трамвайного сполучення з курортною Лузанівською зоною. І з того часу пляж ставав все більш популярним.

Фото: УСІ