Слово “зелений” міцно посіло своє місце у культурному словнику Одеси. У місті проводиться книжковий фестиваль “Зелена хвиля”, є “Зелений театр”. Коли працював найбільший кінотеатр Одеси з однойменною назвою, у ньому була зелена зала. І, нарешті, у кінці Люстдорфської дороги працював санаторій “Зелений мис”, який з’явився на околиці міста 1981 року. Більше на odesa.name.
Не вдаючись до подробиць походження, зазначимо, що деякий час в Одесі жила та виступала на сцені актриса Ріна Зелена, а одним із градоначальників Одеси був повний генерал Адміралтейства Петро Олексійович Зелений.
Як ми бачимо, Одеса особливо “забарвлена” у зелений колір. Він для Одеси – також символ цвітіння, весни, гарного настрою. У її кліматі дуже рідко не приживалися екзотичні рослини. Із самого початку появи міста на його території стали висаджувати дерева як спосіб боротьби з ерозією та вітрами, які тут лютували. Одним із головним озеленителем міста був герцог Рішельє.
З роками Одеса розширювалась у різні боки, зростала кількість зелених насаджень, які згодом утворили цілі зелені простори. Особливо в цьому плані було відзначено другу половину 20-го століття. Місто стрімко зростало в південно-західному та північно-східному напрямку. Швидко росли вгору корпуси багатоповерхових будинків, а з ними збільшувалася кількість зелених насаджень.
Зелена зона у самому центрі міста
Не відставали від земляків, які заселяли квартали колишніх околиць, мешканці центру міста. Як відомо, історична частина Одеси значно постраждала під час оборони міста від фашистів у 1941 році. Вулиці та квартали зазнавали частих бомбардувань. Така доля спіткала два будинки непарної сторони по вулиці Рішельєвській (на розі з Успенською). Вже після звільнення міста постраждалі будинки було знесено. На зміну їм на рубежі 1950-1960-х років прийшов сучасний житловий будинок, створений за проєктом архітектора Корченова. Отримавши житло в новому будинку, його мешканці відразу ж почали впорядковувати своє подвір’я. Волонтери очистили велику територію, висадили тополі, липи, клени; усередині двору було розбито газони та квітники, а навколо них встановили лави. Домоуправління допомогло їм із асфальтуванням доріжок. Добрі справи мешканців дозволили новим поколінням, у тому числі дітлахам із сусідньої дошкільної установи, милуватися красою зелені, що підросла.
Парк імені Горького – руками школярів та вчителів
Ще одним прикладом турботи мешканців міста про створення його “легких” (так часто називають дерева) є кампанія із закладення парку імені Горького в Київському районі.
Наприкінці 1950-х – на початку 1960-х років у районі майбутнього парку один за одним з’явилися нові будинки для військовослужбовців. Зростання населення сприяло тому, що на розі вулиць Грозної (пізніше стала називатися на честь героя оборони Одеси генерал І.Є. Петрова) і Комарова з’явилася школа № 33. Учні старших класів цього навчального закладу брали участь у створенні зеленого простору, який став парком імені великого письменника , що жив колись в Одесі. До речі, довгий час біля школи кілька десятків років існував багатий фруктовий сад.
Дерева та кущі парку поступово виросли та почали давати тінь тим мешканцям, які прийшли сюди відпочити. Згодом парк збагатився широкоекранним кінотеатром, де постійно оновлювався репертуар. Тут було розбито дитячі майданчики.
Подвір’я на вулиці Рішельєвській та парк імені Горького – це лише два приклади того, наскільки важливою справою було озеленення міста в зазначений у цій статті період. У ті роки було закладено основи для створення в Одесі багатьох парків та скверів. Збагаченню міста зеленими насадженнями сприяла поява нових дитячих садків, шкіл, корпусів вишів.
