Цукор – смакова насолода і кара без якої важко уявити наше життя. За кристалічними піщинками стоять потужні виробництва з довгою історією на території України. Але кожна промисловість робить вклад не тільки в економіку країни, але, на жаль, і в забруднення навколишнього середовища. Пропоную розглянути  основні аспекти розвитку цукрової промисловості й забруднень від неї. Більше на odesa.name.

Розвиток цукрової промисловості в Україні

 Виробництво цукру на українських землях завжди було однією з основних сфер харчової промисловості. У середині XIX ст. на землях підвладних Російській імперії цукровиробництво досягло високого рівня. Наприклад: місце українських губерній у цукровій промисловості імперії за 1845 р. визначалось у таких цифрах: 

• кількість цукроварень ~ 116 (53,7%)
• кількість продукції ~ 439,3 тис. пуд. (72,8%)
• вартість виробництва ~ 2924 тис. крб. (73,8%).

Особливий вплив на солодку промисловість мала Київщина. Регіон виробляв цукру втричі більше за середній показник всієї імперії.  Тільки Київщина мала під буряками 54,7% із загальноукраїнської площі; її буряковий клин майже вдвічі перевищував площу під буряками іншої частини держави. Загалом, вся Наддніпрянщина в той час була лідером  цукрового виробництва.

  Всі заводи маркували за розмірами на великі, середні та маленькі. Серед українських цукроварень найбільше було середніх і великих. Якщо в Росії не було жодної цукроварні з продукцією понад 15 тис. пудів, то в Україні таких підприємств було 5; з продукцією від 10 до 15 тис. пудів у Росії була тільки одна цукроварня, в Україні – 15.

 Отже, Україна, маючи 58% від загальної кількості цукрових заводів (у 1856-1857 рр. працювало в державі 376 цукроварень, з котрих на частку України припадало 218), давала 4/5 усієї цукрової продукції Російської імперії.

 З середини 1950-х років деяка, щораз більша (тепер до 35 %), кількість — також з цукрової тростини, яку привозять з Куби. Понад половину цукру в Україні споживає населення, частина становить сировину для низки галузей харчової промисловості.

  НАЦУ «Укрцукор» інформує про збір 10,7 млн тонн цукрових буряків станом на кінець листопада 2018, в України цукровий буряк переробляє 40 підприємств. За десять місяців 2017—2018 маркетингового року (вересень 2017 — серпень 2018) українські виробники експортували 501 тис. тонн цукру. 

Вплив цукрової промисловості на довкілля в Одеській області 

 Цукрова промисловість в Одеській області ще з 20 століття розвивається з перемінними успіхом та провалами. Станом на 2023 рік цукрові заводи регіону або перероблені для виробництва олії та біопалива, або виставлені на аукціон. Залишилась невелика частка місцевих приватних виробників цукру. 

Вплив цукрової промисловості на довкілля в Одеській області може бути значним через особливості розвитку галузі в регіоні. Основні аспекти включають наступне:

Використання землі: Вирощування цукрових буряків вимагає значних площ землі, що може призводити до конкуренції за земельні ресурси з іншими галузями, такими як сільське господарство або природоохоронні зони.

Використання водних ресурсів: Цукрова промисловість потребує значних обсягів води для поливу буряків, процесів очищення та інших виробничих потреб. 

Водний фонд Одеської області дуже різноманітний. Лимани та Чорне море частіше за все є сусідами заводів та виробництв. Тому використання очищеної води з них це  звичний сценарій. Використання великих обсягів води може призводити до виснаження водних джерел та зменшення рівня ґрунтових вод.

Забруднення водних ресурсів: У процесі виробництва цукру відбувається видалення речовин із буряка, а також очищення соку, що може містити різні хімічні речовини. Неконтрольоване скидання цих стоків може призвести до забруднення водних джерел, включаючи річки, лимани озера та море. 

Одеська міська адміністрація у 2011 році анонсувала  розробку регіональної програми «Про поводження з побутовими відходами в Одеській області», в якій додатково розглядалося питання забруднення заводами довкілля. Програма була проведена у період з 2013 по 2017 рік.  Головною проблемою зазначили те, що технології поводження з ТПВ в області не використовуються. В області немає сміттєпереробних заводів, відсутні сміттєперевантажувальні та сміттєсортувальні станції, мало очищувальних станцій води та навколишнього середовища. З 2017 року програма вступила в етап виконання.

Використання пестицидів та добрив: Для захисту цукрових буряків від шкідників та забезпечення високих врожаїв часто застосовують пестициди та добрива. Неправильне використання цих хімічних речовин може призводити до забруднення ґрунту та водних джерел.

Одеський регіон займає перші позиції у вирощуванні та обробці цукрових буряків. Шкідники досить часто з’являються в основній зоні бурякосіяння України. Найбільш небезпечними для сходів цієї культури з ґрунтових є дротяники (личинки коваликів, а з наземних – звичайний буряковий довгоносик). Тому підтримка задовільного стану ґрунтів після використання хімічної обробки це важливе екологічне питання регіону.

Енергоефективність: Виробництво цукру потребує значних обсягів енергії для процесів очищення, кристалізації та сушіння. Якщо використовуються застарілі технології або неефективні системи енергопостачання, це може призводити до викидів парникових газів та негативного впливу на довкілля.

Одеська область відноситься до енергозалежних та енергодефіцитних регіонів. Тому для нормального функціонування виробництв повинні бути створенні сильні сучасні електростанції суто для їх забезпечення.

Відходи: Виробництво цукру супроводжується утворенням великих обсягів відходів, таких як багас, фільтраційні матеріали та інші органічні й неорганічні речовини. Неправильне управління цими відходами може призвести до забруднення навколишнього середовища та негативного впливу на екосистеми.

Як зазначає Одеська міська адміністрація, поводження з відходами одна з найболючіших екологічних проблем регіону. Причинами цьому є збільшення кількості підприємств, які отримали дозволи та ліміти на створення та розміщення відходів, збільшення обсягів виробництва на території області, наслідком чого є збільшення обсягів утворення відходів у вигляді гідролізної кислоти, а також налагодження системи обліку відходів на підприємствах.

Основними забруднювачами навколишнього природного середовища промисловими відходами є підприємства:

–   ВАТ „Одеський припортовий завод”

–   ДП „Одеський морський торговельний порт”

–   ВАТ “Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат”

  –   ВАТ “Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” (у стадії експлуатації).

Цукрові заводи області займають не лідируючі позиції у забруднення довкілля регіону, але теж вносять свою частину.

Соціальний вплив: Розвиток цукрової промисловості може мати соціальний вплив на спільноти, особливо якщо вона залежить від праці сезонних робітників. Також, виснаження землі та забруднення довкілля можуть негативно вплинути на здоров’я місцевого населення.

Викиди виробництва 

  Серед переробних галузей агропромислового комплексу найбільш матеріаломісткою є цукрова промисловість, у якій обсяг сировини та допоміжних матеріалів, що використовуються у виробництві, у кілька разів перевищує вихід готової продукції. Вона ж є джерелом багатотоннажних відходів виробництва, які є забруднювальними речовинами (сирий буряковий жом, меляса, фільтраційний осад). Вплив цукрової промисловості на довкілля залежить від ряду факторів, таких як правильне управління використанням ресурсів, впровадження екологічно чистих технологій та ефективне управління відходами. 

 Викиди підприємств цукрової промисловості негативно впливають на навколишнє середовище. Значної шкоди на водні об’єкти завдають скиди забруднених вод, тому актуальним залишається питання постійного моніторингу та створення нових систем очищення стоків. Стічні води підприємства цукрового заводу відрізняються за ступенем забрудненості, фізичними властивостями, хімічним складом, тому і потребують різних методів очищення. Шляхів вирішення проблеми стічних вод є досить багато, але основними для цукрового виробництва залишається впровадження нових технологій. Розвиток цієї галузі повинен здійснюватися з урахуванням принципів сталого розвитку та забезпечення екологічної стійкості. 

Джерела забруднення

 Джерела забруднення виробництва в атмосферу поділяються на організовані та неорганізовані.

• До організованих належать викиди від технологічних процесів, їхніми джерелами є: труби котельні, сатураторів, сульфітаторів, конденсаторів, сушіння цукру, ковальського горна, вапногасильного апарата тощо.
•  Не організовані викиди в атмосферу походять від окремих видів обладнання та механізмів: під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт з вапняковим каменем і твердим паливом, сортування вапнякового каменю та ін.

 Основними джерелами забруднення атмосферного повітря на цукрових заводах є газопилові викиди котельні. Вони утворюються під час спалювання палива. При спалюванні одного кілограма мазуту утворюється 15,5 метрів кубічних димових газів, при спалюванні 1-го кг. Природного газу – 14,5 метрів кубічних димових газів.

 Склад димових газів залежить від виду використовуваного палива. Так, під час спалювання мазуту і твердого палива разом із діоксидом вуглецю, парами води й азотом в атмосферу викидаються такі токсичні речовини, як оксиди сірки, азоту, вуглецю, сажі та ін. Під час спалювання природного газу шкідливі домішки представлені здебільшого оксидами азоту і меншою мірою сажі.

Крім газів, що виділяються під час спалювання палива, джерелами забруднення атмосфери є пил і дим, що завдає економічних збитків народному господарству і негативно впливає на організм людини.

 Цукрова промисловість – неймовірний аспект українського виробництва та важлива галузь сільськогосподарського комплексу, яка забезпечує громадян світу солодким інгредієнтом для різноманітних продуктів. Але варто пам’ятати про шкоду довкіллю від викидів виробництва та намагатися максимально мінімізувати її.