Василь Захарович Тур народився далеко від Бессарабії, на протилежному краю України. Його батьківщиною була Полтавщина, с. Вільшанка Лубенського району, навчався у Херсоні. Більшість життя, якій передувала війна, він прожив у Бессарабії. У 1944 р. його направили працювати агрономом у Татарбунарський район.

З 1955 він був головою місцевого колгоспу імені Татарбунарського повстання.

Навіть деякі факти біографії дозволяють дізнатися про особистість легендарного лідера аграрної сфери життя нашої області та країни. Більше на odesa.name.

Видатний організатор сільского виробництва

У липні 1955 року він став головою колгоспу, в якому виявив себе талановитим керівником та чудовим організатором. Слід зазначити, що впродовж кількох місяців він витримував жорстку конкуренцію з боку інших господарств. Це дозволило Василеві Захаровичу стати біля керма вже більшого господарства, в яке влилися колишні конкуренти. Сталося це у лютому 1956 року.

Вже перші роки життя укрупненого сільгоспорганізму були відзначені показниками у полях та на фермах. Керівник особливо ставився до виноградарства – одному з найпопулярніших занять місцевого населення.

За короткий період на землях колгоспу сформувалася міцна економічна база, яка дозволила з одного боку, підвищити матеріальний рівень людей, з іншого боку, організувати будівництво шкіл, клубів та інших об’єктів інфраструктури.

У 1958–1959 роках колгосп ім. Татарбунарського повстання став колгоспом-гігантом: до нього приєдналися колгоспи сіл Борисівка та Глибоке. Щоб уявити, наскільки велике було господарство Василя Захаровича, варто хоча б вказати на те, що воно межувало з Кілійським, Арцизьким та Саратським районами нашої області.

Стабільно зростали врожаї зернових та кормових культур, а це сприяло розвитку інших галузей сільського господарства. Із часом колгосп став мільйонером, а його доходи іноді сягали до 16-16,5 млн рублів на рік.

З 1976 року колгосп став продавати державі пшеницю сильних та цінних сортів. Виграш від цього був приголомшливий, наприклад, лише в 1981 додатково було отримано 60 тисяч рублів. Щорічно завдяки високій якості продукції сільського господарства, що реалізували державі, колгосп мав додатково до 1,5 мільйонів рублів прибутку.

Господарство славилося культурами, притаманними Бессарабії: виноматеріалами, овочевими консервами, бринзою. Від цієї групи товаром тут отримували до 800 тисяч рублів чистого прибутку.

На початок 1980-х років колгосп імені Татарбунарського повстання продовжував залишатися передовим багатопрофільним господарством. До його складу входило 12 дванадцять відділень, автобаза на 230 машин, тракторний парк на 250 тракторів, майстерні та інші підрозділи.

У господарстві був запроваджений і постійно вдосконалювався науковий підхід до хліборобства з широким застосуванням органічних та мінеральних добрив. Для кращої аерації ґрунтів та боротьби з бур’янами тут раз на п’ять років виробляли глибоку, на 40-45 см, оранку, завдяки чому збільшення врожаю становило 4-5 центнерів з гектара.

Колгосп Василя Захаровича підтримував дружні стосунки з багатьма передовими господарствами Української, Молдавської та інших союзних республік. Фахівці обмінювалися досвідом, ділились своїми доробками.

Колгосп співпрацював із господарствами Болгарії та Югославії. Разом із балканськими партнерами тут було закладено на площі 450 гектарів Сад Дружби.

Турнір пам’яті легенди

В.З. Тур був такою людиною, яка займалася не лише сільським господарством. Йому ніколи не були чужими питання дозвілля людей. Він любив спілкуватися із молоддю. Любив він спорт, а особливу повагу виявляв до футболу. У 1979 році з його ініціативи було організовано футбольний турнір “Дружба” для сільських команд. Голова колгоспу особисто відкривав кожен турнір, який став щорічним.

У момент відкриття першого турніру він виступив із такими словами:

“Сини мої дорогі! Дивлячись на вас, я з гордістю думаю, яким сильним та здоровим хлопцям доручають майбутнє нашої Батьківщини”.

На жаль, у липні 1986 року легендарної особи не стало… У тому ж році було проведено турнір його пам’яті. Перемогу у ньому здобула команда колгоспу ім. Татарбунарського повстання. Ті змагання виявились останніми…

21 серпня, у день 100-річного ювілею великої людини, було відкрито пам’ятник на його честь.

Фотографії взято на сайті bessarabia.in.ua