Культура створення гербів сягає своїм корінням у далеке минуле. Як своїх символів їх обирали держави та люди вищих станів – від маркізів до королів та імператорів. Були навіть свої герби у цехів, які об’єднували представників однієї й тієї професії.
Кольори, корони різної гідності, знаряддя виробництва – це у різних поєднаннях було присутнє на гербах. На щитах або біля них розміщувалися тварини та птахи.
Є свої герби у міст одеського регіону. За ними можна дізнатися, що характерно місту, де знаходиться якесь селище (річка, море, озеро) і, звичайно, яка там природа. В них відбито історичний шлях, географічні особливості, наявність природних багатств та багато іншого.
Спробуємо розібратися, як на основі місцевої специфіки створено герби населених пунктів Одеської області. Більше на odesa.name.
Виноград, пшениця та риба
Місто Вилкове – бессарабська Венеція. Подібно до італійського міста, Вилкове володіє великою кількістю каналів, проритим уздовж вулиць. Ці канали були основним шляхом повідомлення.
Згодом частина каналів обміліла, проте це не завадило відбити таку специфіку у гербі міста.
Герб української Венеції отримав право на життя у листопаді 1987 року, після ухвалення відповідного рішення місцевої влади. У золотому щиті видно ніс човна, який розсікає і розсікає блакитні хвилі. Справа п’ять вміщено силуети п’яти срібних риб, ліворуч – зелені дерева. Сріблясті рибки дуже нагадують оселедець-дунайку, якою славиться долина Дунаю, на якому стоїть Вилкове.
У лівій частині герба розташовано гроно винограду з десяти зерен. Ця культура є традиційною для цього ареалу, як, втім, усієї Бессарабії. Виноградарі та винороби міста славляться далеко за його межами. Варто звернути увагу на золотий колір тла. Він уособлює родючість землі, відродження та процвітання сільського господарства.
Як відомо, Вилкове та Кілія – частина Ізмаїльського району, у якого також є свій геральдичний знак. Він є своєрідним синтезом того, що представлено на гербах підлеглих міст.
Внизу герба у водах Дунаю чи, можливо, Чорного моря, пропливає золота рибка. Навколо щита снопи пшениці переплетені з гронами винограду. На лівій половині щита видно зображення очеретів (символ лиманів та озер), на правій – три яблука, що становлять одне з багатств місцевих садів. Тут навіть графська корона у вершині щита зібрана із зображень листя різних порід дерев.
Село Зоря Білгород-Дністровського району також містить у своєму гербі зображення колосків злакових культур. На відміну від герба Ізмаїльського району їм надано більш значний статус. По-перше, снопи зерна облямовують нижню частину. По-друге, їх складено графська корона у верхній частині герба. Як і на гербі Ізмаїльського району, тут також представлений виноград у вигляді одного грона та листя, розташованого з боків.
Два срібні дельфіни
Розташування на самому березі Чорного моря відбито у гербі села Фонтанка, розташованого по дорозі з Одеси до Миколаєва і далі. Тут ми знову бачимо колосся пшениці, на яку багатий весь одеський край. Тісний зв’язок, що багато в чому визначає спосіб життя фонтаців, відбито у зображенні двох срібних дельфінів, що тримають золоту чашу. Срібний колір, у який пофарбовані морські ссавці, нагадує піну хвиль під час прибою. “Золото”, своєю чергою, віддано воді, що має особливу цінність в Одесі та деяких навколишніх районах.
Як ми можемо переконатися, навіть деякі приклади геральдичних символів на Одещині свідчать про важливе значення для нашого краю рослинних культур сільськогосподарського значення. Поруч із ними знаходять місце представники тваринного світу, з якими асоціюється і Одещина, і кожен її куточок окремо.
