Історія Одеської Теплоелектроцентралі й екологічні турботи

Із самого початку свого існування Одеса почала вирішувати питання підтримки в оселях тепла у холодний період. Попри м’який клімат, нашому місту часто доводилося переживати холодні зими. У ці періоди особливого значення набувало те, наскільки городяни змогли підготуватися до найхолоднішої пори року: запастися дровами та вугіллям, прочистити димарі. Більше на odesa.name.

Як зігрівалися одесити до появи центрального опалення

У кожному будинку, який запускався в експлуатацію, існували вентиляційні канали, в які відводився дим печей. Такі печі в місті називалися грубами. Кожне огнище мало нішу для дров і піддувало. Обидва відсіки щільно закривалися за допомогою спеціальних заслінок. Ту частину печі, що була у квартирі, облицьовували кахлем.

Так і опалювали одесити свої квартири традиційними матеріалами, доки не було створено централізовану систему теплопостачання. Цьому сприяло започаткування масового будівництва багатоповерхових будинків, прогріти які могла тільки система водяного опалення. Крім того, подача тепла до десятків квартир одночасно створила можливість значного очищення повітря. Адже в нього десятки років викидалися тонни попелу, диму та золи з побутових печей.

Створення централізованої системи опалення позбавило мешканців від утримування своїх сараїв чи підвалів. Під останні часто пристосовували підземні міни (бічні відгалуження катакомб), якими був багатий центр міста. Також пішло занепокоєння про те, що щороку, наприкінці теплого сезону треба було поповнювати запас дров та вугілля.

Рік 1950-й – поворотний!

1950 року була готова до введення в експлуатацію перша черга Одеської ТЕЦ, а 1953 – друга. На базі централізованого джерела теплової енергії почалася теплофікація міста.

У середині 1950-х років жителі нових квартир, що з’явилися на вулицях Грізній (пізніше – Генерала Петрова), Новоселів (Академіка Філатова) та інших, відчули, що таке нова схема опалення будинків.

Першим об’єктом, звідки надходило тепло до одеських квартир, був цех теплових мереж Одеської ТЕЦ. Його розмістили на вулиці Московській, 70. Пізніше було виділено приміщення на території ТЕЦ у колекторському районі.

Процес створення єдиного принципу опалення мав на увазі велику кількість заходів. До централізованої теплосистеми увійшли індивідуальні бойлери гарячого водопостачання, магістральні тепломережі, для яких передбачили теплоізоляцію з мінеральної вати та захисний шар з асбоцементного тинькування по металевій сітці. Внутрішньоквартальні тепломережі розміщували, як правило, у підвалах будинків. Саме такими вузлами забезпечили згодом старі будинки центру міста, багато з яких опалювалися вугіллям та дровами до початку 1980-х років.

Замовником будівництва внутрішньоквартальних тепломереж та теплофікації житлових будинків виступило Управління капітального будівництва Одеського міськвиконкому.

Поступово до теплофікації міста підключалися нові організації, що мали виконувати різні функції.

До обов’язків РЕУ “Одесаенерго”, наприклад, входила координація дій усіх організацій, причетних до робіт з теплофікації, а також фінансування проєктних та монтажних робіт з будівництва тепломагістралей. У процесі подачі тепла населенню брали участь проєктні інститути.

Екологічний аспект переведення Одеської ТЕЦ на баланс міста

До 1990-х років технічний стан Одеської ТЕЦ виявився неабияк зношеним. Далі ситуація стала гіршою. Вже ближче до початку 2000-х років агрегати підприємства, що несе тепло, вичерпали свій термін служби.

Поступово технічні проблеми ТЕЦ перетворилися на соціальні. У 2010-х роках різко зросли ціни на енергоносії, що призвело до зростання боргів населення перед ТЕЦ. Фахівці бачили вирішення ситуації у передачі підприємства, яке у 2016 році було оголошено банкрутом, на баланс міста. Міська рада Одеси неодноразово зверталася з цим питанням до уряду України, гарантуючи ремонт, заміну застарілого обладнання та впровадження новітніх технологій.

Міські фахівці запропонували кілька варіантів розвитку саме Одеській ТЕЦ. У низці ініціатив містилися пропозиції щодо використання технологій, частково альтернативних природному газу. Було розглянуто перехід на вугілля, але зі збереженням для міста екологічно чистого виробництва. Було передбачено не пряме спалювання вугілля, оскільки ця технологія категорично не підходила для Одеси. Крім цього, було запропоновано варіант технології з використанням спалювання сміття.

Як аргумент на користь переходу ТЕЦ у власність міста були пропозиції щодо будівництва сміттєпереробного заводу, вугільної станції або сучасної газової станції. У розробці таких пропозицій брали участь консультанти компаній зі світовим ім’ям Siemens та General Electric.

Get in Touch

.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.