Одеська «Радіалка»: одна з перших фабрик з ощадливим ставленням до навколишнього середовища

1865 рік був одним із найбільш насичених подіями в історії Одеси. На території нашого міста було відкрито класичний університет та Юнкерське піхотне училище. Але є одна подія, про яку рідко пишуть. Саме в цьому році виникла “Асоціація механічного та чавуноливарного виробництва Белліно-Фендеріх”. Спеціалізацією підприємства було створення сільськогосподарської техніки, локомотивів, портових механізмів. Більше на odesa.name.

Завод біля синього моря

Потрапивши на благодатний ґрунт, зерна Товариства дали свої пагони: у 1873 році воно було перетворено на пайове товариство “Белліно-Фендеріх”, а сам завод став називатися Новоросійським механіко-чавуноливарним заводом. Поступово виробництво стає одним з найбільших підприємств своєї галузі в усій імперії.

Товариство виконувало замовлення Морського міністерства, приватних осіб та організацій. Там вироблявся широкий асортимент металевих виробів для машин і механізмів, промислового обладнання та ін.

Наприкінці дев’ятнадцятого століття товариству належали дві ділянки на вулиці Приморській, на одній з яких були виробничі приміщення. Другий мав власний стапель для підйому кораблів на берег для їх подальшого обслуговування.

Підприємство несло важливе містотвірне навантаження, оскільки в кращі роки на ньому працювало до 700 слюсарів, токарів, інженерів, докерів. За цими показниками чавуноливарний завод був найбільшим механічним заводом Одеси. Подальший розвиток підприємства завадила громадянська війна, в результаті якої підприємство збанкрутувало.

У радянській та пострадянській Україні

Після революції 1917 року завод був перейменований в машинобудівний. Тут випускався інший асортимент, але з 1928 року компанія поступово перейшла на виробництво верстатів – основного виду діяльності.

У 1920-1930-х роках завод модернізували, корпуси, що працювали, розширили та побудували нові. Після нападу фашистів на нашу країну техніка була евакуйована в місто Стерлітамак. Після закінчення війни фахівці повернулися на завод, але вже за іншою адресою: Бугаївська, 21. Саме там, у промисловому районі Одеси, завод отримав ділянку для створення нових корпусів із сучасним обладнанням. Підприємство отримало назву «Завод радіально-свердлильних верстатів». У народі його називали «Радіалка».

Саме після війни була випущена перша радіально-свердлильна установка, яка була розрахована на виготовлення отворів діаметром до 50 мм. Найпопулярнішою моделлю підприємства стала машина 2М55, яка мала попит далеко за межами Одеси. Добре відомі були машини 2А55, 2Н55, 2А554 і багато інших. Завод освоїв випуск агрегатів, здатних свердлити отвори діаметром до 75 і навіть 100 мм.

На жаль, підприємство на вулиці Бугаївській спіткала доля багатьох одеських заводів і фабрик. На початок червня 2015 року компанія перебувала у вкрай скрутній ситуації, кількість її працівників скоротилася на сотні людей. Частину виробничих площ здавали в оренду, а іншу частину використовували для сплати податків.

У боротьбі за екологічний добробут

Працюючи з широким асортиментом металів і сплавів, завод намагався не забувати про оптимізацію природоохоронних заходів. У цьому контексті налагоджені наукові зв’язки між заводом та Одеським університетом імені І. Мечникова, Інститутом загальної та неорганічної хімії імені В.І. Вернадського, інші установи.

Зі свого часу завод став одним із перших українських підприємств, де почали використовувати технологію флотаційного очищення промислових стічних вод, забруднених іонами важких металів. Ця методика заснована на хімічному осадженні цих елементів, що входять до складу важкорозчинних сполук, і подальшому флотаційному відділенні утворених опадів.

Використовуючи технології термообробки з високотемпературним окисленням кольорових і залізовуглецевих сплавів, співробітники заводу застосували метод захисту залізовуглецевих і кольорових сплавів безпосередньо в процесі термообробки. Це призвело до захисту виробів від окислення і втрати легувальних компонентів сплавів шляхом створення на їх поверхні бар’єрного захисного шару. Експерти визнали цей процес екологічно чистим, що не потребує використання додаткового технологічного та вентиляційного обладнання.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.