Щойно закінчувалися битви, які вела наша країна проти фашистської Німеччини, а в Одесі розглядали де і як розмістити новий завод з особливою специфікою.
У 1945 році було ухвалено рішення про будівництво в нашому місті підприємства автогенно-машинобудівного профілю центрального підпорядкування. Іншими словами, передбачалося, що новий завод матиме всесоюзне значення. Більше на odesa.name.
Після ухвалення рішення в Москві одеські депутати підібрали місце для нового підприємства. На підставі клопотання Головного управління кисневої промисловості (скорочено – Головкисень) при уряді СРСР, укладання одеського архітектурного начальства виконком міська рада Одеси надала у 1946 році земельну ділянку для будівництва заводу автогенної апаратури. Під нове підприємство відвели ділянку неподалік так званого Хлібного містечка, неподалік Суперфосфатного заводу. При визначенні ділянки під забудову взяли до уваги те, що вздовж неї проходить гілка залізниці.
Значення заводу було настільки велике, що ще до початку будівництва, на початку літа 1947 року було видано перший наказ Одеського автогенно-машинобудівного заводу (так спочатку називалося підприємство). 24 липня того ж року стало відоме ім’я його першого директора – І. Новікова.
Початок виробничого шляху
Старт будівництву унікального підприємства було дано 24 лютого 1948 р. У той день Одеське будівельно-монтажне управління Головкисню, Генеральний підрядник проєкту, підписало договір з містом на проведення робіт на виділеній Міськрадою території площею 20 га. Фахівці розпочали закладку інженерних комунікацій, фундаменту під перші корпуси. Цього дня стали вважати днем народження заводу “Автогенмаш”.
Завод поступово зростав. У 1950 році з його цехів вийшла перша газорізальна машина ПМП-01; 1951 року почав працювати механозбірний цех. Ще через два роки були випущені перші зразки повітророзподільної установки КГН-30 та кількох моделей помп.
Значення підприємства для економіки країни сприяло тому, що з 1959 по 1962 роки на відведеній території зросли три нові корпуси, в яких збиралися автогенні та кисневі машини та помп.
Виробництво, посилене наукою
У 1972 році завод вступив у новий період свого життя. Поряд із виробничим форматом він набув наукового значення. На його основі виникло науково-виробниче об’єднання “Кисеньмаш”, а власне наукову частину склав науково-дослідний інститут технології кріогенного машинобудування.
Продукція одеського заводу завжди мала повагу і попит у підприємств машинобудівної, нафтової, хімічної промисловості, інших галузей. Без неї не обходилися авіація та медицина, сільське господарство та харчова промисловість.
На благо екології
Особливе місце в асортименті продукції заводу зайняло виробництво техніки, спрямованої на охорону навколишнього середовища. У 1968 роках на заводі було створено установку для регенерації розчинника продуктивністю близько 500 см/год. У ній відбувалися очищення розчинника, забрудненого олією, перегонка у спеціальних установках. До складу обладнання увійшли перегінний куб, поміщений у водяну баню, підігрів якої проводиться електронагрівачами. Пари розчинника з перегінного куба направляються в холодильник-конденсатор, що охолоджується водою, звідки чистий розчинник стікає в бак.
На підприємстві було створено електронасосні агрегати з одноступеневими поршневими помпами одинарної дії. Вони призначалися для перекачування газів кисню, азоту, аргону в зрідженому стані.
З метою знежирення на “Кисеньмаші” було розроблено обладнання, що складається з баків для чистого та брудного розчинника, помпи для перекачування розчинника та пристосування для промивання елементів детандерних фільтрів.
У 2002 році великий колектив “Кисеньмашу” був вшанований званням лауреата Державної премії України. Так було відзначено розробку методу та створення спеціального обладнання для отримання особливо чистого аргону. Установка Ар-0,1, розроблена вченими та працівниками заводу, успішно застосовується на заводі “Південмаш”.
