Камінь, цемент, пісок – матеріали, які за всіх часів мали попит при проведенні будівельних робіт. Навіть науково-технічний прогрес неспроможна їх витіснити. Ці матеріали є своєрідними геологічними символами одеського регіону. Найпоширенішим корисним природним матеріалом є ракушняк. Головним постачальником цього будівельного матеріалу стали катакомби. Більше на odesa.name.
Черепашник: будматеріал на всі часи
Одеські катакомби – найдовші у світі. Їхня мережа настільки заплутана, що створити точну карту майже неможливо, як і визначити їхню загальну протяжність. На різні думки, їх довжина коливається від 2,5 до 4 тисяч кілометрів. Для порівняння скажемо, що довжина римських катакомб – всього 500 км, паризьких – 300 км.
Оперуючи такими цифрами, ми можемо зробити висновки досить приблизні про те, скільки каменю видобуто в катакомбах. І знов-таки підрахунки будуть не зовсім точними.
Заляганням на Одещині корисних копалин щільно займаються місцеві вчені-геологи. Наприклад, Володимир Кадурін, професор Одеського університету імені І.І. Мечникова вважає, що регіон багатий нафтою, природним газом, кам’яним та бурим вугіллям.
Є трохи нафти, але треба вміти добути
Наприклад, у районі смт Сарати знайдено родовище нафти, в якому у 1970-ті роки було проведено перше пошукове буріння. 1983 року було знайдено Східно-Саратське родовище. За оцінками геологів, саратські запаси нафти становлять десятки мільйонів тонн.
Надалі розробкою родовища зайнялася компанія BGV Group, яка запропонувала найсучасніші технології з урахуванням екологічних інтересів і місцевості та її населення.
Тому для обмеження негативного ефекту на довкілля вирішено було бурити кілька похилих свердловин з однієї невеликої площі.
Після цього справа пішла на спад. «Укрнафтінвест» вперше отримав спеціальний дозвіл на використання родовища, з 1994 до 1998 років було пробурено вісім свердловин, але у достатній кількості нафти не знайшли. У 2004 році підприємство оновило ліцензії, після чого було проведено нове розвідувальне буріння, але воно не дало бажаного результату. Очевидно, не було враховано той факт, що нафта в районі Сарати – дуже важка парафіниста, не текуча і її треба вміти добувати.
Великі надії вчені та бізнес покладають на Одеське газове родовище на шельфі Чорного моря.
Як добути сіль з-під землі та з води
Надра одеського регіону містять велику кількість солі, яку можна застосовувати як харчову Цим продуктом багатий Ізмаїльський район, де, за оцінками фахівців, перебувають близько 4 млрд. тонн цінних кристалів. Навіть нефахівець зрозуміє, що цього Україні цих запасів вистачить на тисячі років. Розробка цього родовища стала вкрай актуальною на тлі того дефіциту солі в країні, що з’явився через зупинення підприємства Артемсоль у Донецькій області.
Ізмаїльська сіль залягає на великій глибині – до шестисот метрів під шаром гірських порід. А це суттєво ускладнить можливі роботи щодо її вилучення на поверхню. Щоб видобути цю сіль, необхідно будувати шахти, або використовувати метод вилуговування.
Протягом понад сто років, до 1920 року, Одеса була одним із найбільших постачальників солі на Півдні України, видобуваючи її на Куяльницькому лимані. Продуктивність цього ареалу складала до 1000 тонн на місяць.
Професор Кадурін вважає, що будь-який одесит може самостійно добувати сіль у оригінальний спосіб. Потрібно лише принести додому відро морської води. Отже, про досвід. В одному кубічному метрі води – 27 кг солі. Якщо цю воду поставити, скажімо, на підвіконня, під впливом сонячних променів вода випаровується, а сіль залишиться. Її можна використовувати в господарстві. Добова норма солі в людини становить близько 15 грамів. Тому запасатися великою кількістю солі нема потреби.
Підсумовуючи зазначимо, що південно-західний регіон України зберігає у своїх надрах безліч корисних копалин, які чекають на свій час.
