Виноградарство та виноробство є однією з візитівок Одещини. У Бессарабії виноград вирощують чи не всі агрофірми. Вино ж виготовляють багато жителів сіл та міст. Звісно, виноград вирощується в інших районах області. Так чи інакше, всі виробники користуються здобутками вчених, які працюють над виведенням нових сортів цієї культури. Більше на odesa.name.
Василь Таїров – засновник виробництва на Сухому лимані
Одним із засновників наукового вивчення винограду, його хвороб, виведення нових сортів цієї культури по праву вважають Василя Єгоровича Таїрова, вірменина за походженням. Він приїхав до нашого міста навесні 1895 року, бувши вже видавцем популярного журналу “Вісник виноробства”.
У місті тепло прийняли вченого з Кавказу, який незабаром ініціював створення спеціальної комісії з боротьби з винним фальсифікатом. До цього контрольного органу увійшли великі вчені Новоросійського університету, юристи, бізнесмени, лікарі.
Протягом кількох років фахівці були зайняті вивченням поставленої проблеми. Результати було опубліковано у спеціальному виданні, яке з’явилося 1901 року. Варто зазначити, що публікацію було прийнято як основу для закону “Про виноградне вино”, прийнятого у квітні 1914 року. Це був перший документ, розроблений громадськими силами.
Первенцем В. Таїрова, який став особливо важливим для нашого регіону, стала перша в Росії виноробна станція, що побачила світ на початку 1905 року. Її першим притулком стали кілька кімнат у кутовому корпусі Нового ринку, на якому вже в роки незалежності України було встановлено меморіальну дошку на честь тих знаків днів.
У 1914 році зусилля Василя Єгоровича увінчалися відкриттям на Сухому лимані нової будівлі станції та досвідченого виноградника. Високотехнологічне винне виробництво високої якості стало своєрідним еталоном для тих виробників, які хотіли досягти успіху на ринку.
Михайло Цебрій та його одеські сорти винограду
Коли діяльність видатного одеського виноградаря Таїрова була в розпалі, в невеликому місті Херсонської губернії Ананьєв народився Михайло Цебрій, який згодом став відомим виноградарем. Свій шлях до цієї цікавої сфери діяльності Михайло Петрович розпочав наприкінці 1920-х років, коли вступив до Одеського сільгоспінституту. Закінчивши його в 1932 році, він був призначений на адміністративну роботу там же. Потім зайнявся наукою. 1937 року він став кандидатом сільгоспнаук, а 1939 року прийшов на посаду завідувача відділу селекції Таїровського інституту на Сухому лимані. Його діяльність перервала війна.
З перших днів фашистського вторгнення Михайло Петрович служив у складі Одеської військово-морської бази, брав участь в обороні Одеси, потім – Північного Кавказу, який також славиться своєю виноградною історією. Після закінчення війни повернувся до наших країв, а в 1950 році був призначений Всесоюзного НДІ виноробства та виноградарства “Магарач”. На жаль, керувати великим науковим господарством довелося недовго, оскільки у серпні 1950 року вченого, якому ледве виповнилося сорок років, не стало.
За свою коротку наукову діяльність М. Цебрій встиг взяти участь у розробці та виведенні нових сортів винограду. Одним із таких прикладів є виведення технічного сорту “Таїровський”, якому характерний дуже пізній період дозрівання. У цього сорту кущі середньорослі; листя середнє, злегка яйцеподібне. Виноградні зерна досягають середнього розміру та високої щільності. М’якуш у Таїровського соковитий, з пасльоновим присмаком. І, нарешті, врожайність цього сорту складає понад 100 ц/га. Цей Виноград використовується для приготування соків та десертних вин.
Нічне небо у вина келих. Так називають винороби сорт “Одеський чорний”, отриманий при схрещуванні сортів “Алікант Буше” та “Каберне-Совіньйон”. Він був виведений у 1950 році. Другою назвою є “Аліберне”: від першої частини Аліканте та другої Каберне. Цей сорт має високу стійкість до морозів і надає вину тонкого рубінового кольору. З цього винограду виходять благородні червоні та рожеві вина, що добре гармонують з м’якими сирами, макаронними виробами та м’ясними стравами.
Упродовж років роботи М.П. Цебрій був учасником виведення сортів винограду “Сухолиманський”, “40 років Жовтня”, Одеський ранній; написав понад двадцять наукових праць на тему своїх досліджень.
